ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»
USD 28,44
EUR 34,32
UaRu
  1. Головна
  2. /
  3. Аналітика
  4. /
  5. 100 днів президенства Петра Порошенка. Передвиборні обіцянки і стан їх реалізації.

100 днів президенства Петра Порошенка. Передвиборні обіцянки і стан їх реалізації.

168

  Одним з політичних наслідків Революції Гідності стало обрання на пост Президента України П. Порошенка — не лідера нової генерації, не представника опозиції, а всім давно знайомого політика-бізнесмена або бізнесмена-політика, який досить вдало знаходив своє місце на політичному олімпі за всіх попередніх президентів.

  Маючи великий досвід ведення бізнесу, він завжди був одним з тих, чия ділова активність поєднувалася з політичною діяльністю. Йому вдалося створити власну бізнес-імперію та паралельно зробити блискучу політичну кар’єру, обіймаючи різні високі посади в органах державної влади — голови парламентських комітетів з питань бюджету та фінансового, Секретаря РНБО, Голови Ради НБУ, Міністра закордонних справ, Міністра економічного розвитку…  

Основна місія нового Президента України – не звернути із визначеного народом шляху.

  Отже, мудрий Український народ, зробивши цивілізаційний вибір у лютому 2014 року, уже у травні, з-поміж інших, більш-менш достойних, кандидатів, обрав Президентом України саме П. Порошенка у першому турі абсолютною більшістю голосів. Подекуди цей вибір називають випадковим, згадуючи, що ще в грудні 2013 року П. Порошенко навіть на пост київського міського голови дивився невпевнено. Але цей вибір народу був свідомим, а надії, що на нього покладалися не були такими романтичними, як щодо В.Ющенка у 2004 році. То було прагматичне обрання перехідного президента на перехідний період, а у травні цього року було обрано особу, яка, по суті, уособлює теперішній момент. Це й зумовило успіх П. Порошенка.

  Але той успіх став лише відправною точкою на довгому і, напевно, тернистому шляху подальших суспільних перетворень. Ймовірно, основна місія нового Президента України — не звернути із визначеного народом шляху, а зробити принаймні кілька кроків вперед — не до Європи чи Америки, не від Росії чи СНД, а до гідного життя вільних людей у сучасній державі.

  Будучи кандидатом на пост Президента України П. Порошенко представив виборцям свою передвиборчу програму — набір власних ідей, принципів, векторів подальшого розвитку суспільства і держави, які були запропоновані виборцям на затвердження. Обравши П. Порошенка своїм Президентом, Український народ схвалив цю програму та має повне, як моральне, так і політичне право контролювати її втілення в життя та спитати із свого керманича про стан виконання ним своїх передвиборних обіцянок.

  Виборчий слоган П. Порошенка «Жити по-новому» дав назву його передвиборній програмі, у якій розкривається суть цього слогану, а саме: жити-по новому – значить «Жити вільно!», «Жити безбідно!», «Жити чесно!» та «Жити безпечно!». Ці принципи стали заголовками розділів програми.

 Західна політична традиція, яка вже давно закріпилася і на наших теренах, передбачає звітування високих посадових осіб перед громадськістю за перші 100 днів своєї діяльності.

  Звісно, якихось глобальних висновків за такий проміжок часу робити не варто. Але це дозволяє експертам та пересічним громадянам України дійти, принаймні, до спільної думки про те, чи правильно взятий вектор, чи дотриманий задекларований під час виборчих перегонів курс, чи не почав колишній кандидат, ставши Президентом, обдурювати своїх виборців з перших же кроків на посаді.

  Перевірити це досить легко — треба тільки співставити передвиборчу програму відповідного кандидата із вчинками, рішеннями і подіями, що мали місце протягом 100 днів після його перемоги на виборах.

Отже чи почали ми жити з вами ПО-НОВОМУ?..

  Чи не найголовніші зміни пропоновані П. Порошенком, стосуються шляхів вдосконалення політичної системи в Україні.

  У своїй передвиборчій програмі він обіцяє стати гарантом збереження, щойно відновленої, парламентсько-президентської форми правління, за якої Уряд формується коаліцією фракцій та депутатів, і не претендувати на більший обсяг президентських повноважень, ніж той, який уже визначений Конституцією України на день обрання його Президентом України.

  На реалізацію цієї передвиборчої обіцянки, 26 червня 2014 року у парламенті, за поданням Президента України, реєструється законопроект № 4178а Про внесення змін до Основного Закону в якому пропонується дещо розширити повноваження Глави держави.

Зокрема, у разі прийняття цього законопроекту Президент України не просто вноситиме подання на призначення Голови СБУ, а й здійснюватиме таке призначення за згодою парламенту. Крім того, для звільнення Генерального прокурора Президентові більше не потрібно отримувати на це згоду Верховної Ради України. У згаданому законопроекті також з’являються додаткові повноваження Президента щодо призначення та звільнення Голови Національного бюро розслідувань, Голови Антимонопольного комітету України, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг.

  Цим же законопроектом передбачено розширення повноважень глави держави й щодо діяльності органів місцевого самоврядування відповідно до яких він отримує право дострокового припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи будь-якого іншого органу місцевого самоврядування у разі порушення ним Конституції України.

  Зараз ці повноваження належать Верховній Раді України. Окрім того, П. Порошенко пропонує утворення в АРК, областях і районах представництва Президента України із достатньо широким обсягом повноважень, що виглядає, м’яко кажучи, дуже дивно, особливо щодо створення їх у районах. В умовах глибокої фінансово-економічної кризи це виглядає, як невиправдане марнотратство бюджетних коштів – з одного боку, а з іншого – створення у районах паралельних владних структур, що зумовить зайву напругу у відносинах із органами місцевого самоврядування.

  Навіть такий побіжний аналіз положень президентського конституційного законопроекту свідчить про нестримне бажання новообраного Президента України в “кращих” національних традиціях перекроїти Основний Закон під себе.

  Обіцяв також П. Порошенко впровадити децентралізацію державної влади для того, щоб громади на місцях отримали більше прав і грошей для реалізації своїх повноважень. І хоч проект відповідних конституційних змін було обіцяно попередньо схвалити у Верховній Раді України на четвертій сесії та остаточно — у вересні 2014 року, він був внесений до порядку денного п’ятої сесії тільки 2 вересня і вже не може бути прийнятим нинішнім складом парламенту. А, отже, тепер його ухвалення слід очікувати не раніше лютого 2015 року. Таким чином час втрачено — навмисно або через недбалість — обидва варіанти не на користь П. Порошенка.

Нові дострокові парламентські вибори за старою виборчою системою.

  Найбільш розтиражованим в ході виборчих перегонів було президентське зобов’язання перед виборцями — забезпечення повного перезавантаження влади, яке майбутній Президент бачив через проведення до кінця 2014 року дострокових парламентських виборів на суто пропорційній основі за відкритими списками.

  Щодо цієї обіцянки П. Порошенка вже можна зробити висновки. Ми знаємо, що дострокові вибори оголошені і, напевно, будуть проведені, але виборчу систему під час зустрічі Президента України П. Порошенка із лідерами фракцій Верховної Ради 2 вересня цього року було вирішено не змінювати. Цілком зрозуміло, що про повне перезавантаження влади в такому вигляді уже не йдеться, бо змішана система і закриті списки  забезпечити її не можуть апріорі. А Президенту доведеться пояснювати виборцям: чому не було виконано обіцяних кроків щодо зміни виборчої системи, яка, насправді, дала б можливість суттєво змінити склад Верховної Ради України.

  Таким чином виборчий процес триває за старою виборчою системою та із “старими” членами ЦВК. Нагадаю, що 1 червня завершився визначений Законом про Центральну виборчу комісію строк повноважень 12 із 15 членів ЦВК, що може дати серйозні підстави для сумніву щодо легітимності проведених дострокових парламентських виборів. Про всяк випадок нагадаю нашим читачам про те, що в частині 8 статті 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» записано однозначно:  "Строк повноважень члена Комісії – 7 років. Це норма, яка носить імперативнй характер. Із практики застосування аналогічної норми Закону про судоустрій і статус суддів ми знаємо, що суддя, призначений на посаду вперше, після закінчення п’ятирічного строку своїх повноважень за жодних умов не розглядає справ і не ухвалює рішень, незалежно від того, чи є рішення компетентного органу про припинення його повноважень на посаді судді.

  Ще на початку червня громадські організації закликали П. Порошенка внести до Верховної Ради подання про припинення повноважень членів ЦВК та кандидатури нових членів Комісії, а Верховну Раду — невідкладно обрати нових членів ЦВК. Однак П. Порошенко лише 2 вересня зареєстрував проекти постанов у парламенті щодо заміни лише одного члена ЦВК.

  У передвиборчій програмі П. Порошенко також, в рамках політичних перетворень, обіцяв запропонувати обрання міських голів у два тури, з тим щоб на ці посади потрапляли невипадкові люди, а ті, які мають підтримку більшості громади. Але на сьогоднішній день з боку Президента жодного кроку в цьому напрямку так і не було зроблено.

Так само, ним не виконано обіцянки й щодо внесення до Верховної Ради, у якості позачергового, законопроекту про парламентську опозицію. 

  Щодо забезпечення прозорості структури власності ЗМІ, створення суспільного телебачення, що названі у програмі невідкладними питаннями, то судячи із Указів Президента та законопроектів, що подані ним на розгляд Верховної Ради, до цих невідкладних питань, руки у нашого Гаранта Конституції так і не дійшли.

  Легше з обіцянкою збереження існуючого статусу-кво в мовному питанні — для цього можна просто нічого не робити, принаймні не спекулювати на цій темі і не давати можливості це робити іншим.

Наші успіхи у зовнішньополітичній діяльності

  Програмні засади щодо якнайшвидшого запровадження безвізового режиму з ЄС протягом уже першого року президентства, а до кінця ж терміну повноважень - ухвалення необхідних політичних рішень з боку ЄС та старт переговорів про повноцінне членство України в Європейському Союзі викликають великі сумніви з огляду на штучне гальмування Україною ратифікації угоди про асоціацію з ЄС. Цю угоду було підписано Президентом України ще у червні цього року, але й досі її не внесено, ним же, до парламенту для ратифікації, регулярно пояснюючи це якимись технічними перешкодами, яких у Молдові та Грузії, які підписали аналогічні угоди того ж дня, не було. При цьому, проводилися консультації з Росією з цього приводу, яка взагалі не являється стороною Угоди, а є її затятим противником, про що в черговий раз довела своїми нездійсненними рекомендаціями за результатами консультацій.

  Люстрація державних чиновників та реформування правоохоронних органів – головне передвиборне гасло Петра Порошенка.

  Окремий блок передвиборчої програми містить промовисті гасла про необхідність реформування правоохоронної системи (судів, міліції, СБУ, прокуратури), що, на думку П. Порошенка, означає створити передумови успішності для усіх змін, в тому числі і в економіці. Перед виборами він вимагав антикорупційної люстрації суддів, чиновників, працівників правоохоронних, податкових, митних та інших контролюючих органів.

  Натомість, Президент не підтримав проект Закону України «Про очищення влади», розроблений громадськими активістами на чолі із Єгором Соболєвим, який передбачає усунення від влади багатьох категорій чиновників, передовсім правоохоронців, чиї дії пов’язані із корупційними або іншими злочинними діяннями. До того ж, новим Генеральним прокурором та Президентом України повністю гальмується прийняття узгодженого із європейськими інститутами закону про прокуратуру, який перетворив її в сучасний цивілізований правоохоронний орган, а не рудимент радянської системи. До речі, у першому читанні цей законопроект був ухвалений парламентом ще за часів В.Януковича. Але Президент обрав інший шлях, у зворотному напрямку — відтворив з небуття інститут військових прокуратур, тим самим розширивши як повноваження прокурорської системи, так і безпідставно розширивши її саму.

  Про реформування органів міліції, СБУ точиться тільки пустопорожні розмови.

  Так само, не знайшли жодного втілення в житті країни, обіцянки Президента щодо встановлення незалежного правосуддя, публічного контролю за призначенням і діяльністю суддів і створення системи їхнього автономного функціонування, незалежного від законодавчої та виконавчої гілок влади — ані у кадрових призначеннях, ані в законодавчих ініціативах.

  Президент тривалий час ігнорує рекомендацію парламенту щодо звільнення деяких суддів Конституційного Суду, які себе скомпрометували за часів “правління” В.Януковича.

  Чомусь П. Порошенко, як гарант Конституції, не впливає на ситуацію, за якої в країні вже кілька місяців не функціонують ні Вища рада юстиції, ні Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

  Парламентський комітет з питань правосуддя продовжує очолювати одіозний Сергій Ківалов, чия роль в побудові сучасної корупційної судової системи ще має бути належним чином оцінена компетентними органами. І якщо змінити главу парламентського комітету Президент не вправі, то виникає питання: чому досі Ківалов представляє Україну у Венеціанській комісії? Чи може він гідно представляти Україну та її Президента і парламент у поважних європейських інституціях?

Отже, кричуща ситуація з відновленням довіри до судової влади вийшла з-під будь-якого контролю і при цьому залишається поза увагою глави держави.

 Кадри вирішують все?!

  Реформа системи державної служби також не стала основою в діяльності новообраного Президента. Підбір кадрів залишається закритою справою, а критерії добору кадрів — невідомими. Як наслідок, навколо Президента України П. Порошенка “пригрілася” велика кількість примітивних, непрофесійних і недалекоглядних людей, які “допомагають” йому щодня втрачати довіру великої кількості людей в Україні! Міністри оборони змінюються один за одним (при цьому чинний міністр за фахом є міліціонером, а за покликанням — просто охоронцем), Секретар РНБО пішов у відставку без будь-яких пояснень суспільству щодо причин такого кроку, а новий Секретар РНБО не призначається вже більше місяця… і це тільки верхівка айсбергу.

  Про керівників органів державної влади в регіонах годі й говорити.

Відірвати голову корупційній гідрі – справа честі новообраного Президента України!

На реалізацію своїх антикорупційних кроків у вересні цього року Президент України П. Порошенко вніс на розгляд Верховної Ради, як невідкладний, проект закону «Про систему спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції», яким пропонується створити Національне антикорупційне бюро, на яке покладається попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції. Завданням Національного бюро пропонується визначити протидію кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. Відповідно до законопроекту, основними функціями новоствореного державного органу мають стати досудове розслідування віднесених до його підслідності кримінальних правопорушень та проведення оперативно-розшукових заходів.

  Створення в Україні антикорупційного бюро – одна з вимог Міжнародного валютного фонду. Після подій Євромайдану проектом Національного антикорупційного бюро займалася Тетяна Чорновол, призначена Урядовим уповноваженим із питань боротьби з корупцією. Однак в середині серпня вона звільнилася з цієї посади, мотивуючи це тим, що в Україні “немає політичної волі на боротьбу з корупцією”.

  Створення чергового державного органу з питань боротьби з корупцією об’єктивно не може дати потрібного для країни результату. Поряд з цим, слід було б подбати про розширення антикорупційних повноважень незалежних засобів масової інформації, громадських об’єднань та організацій, посилити контроль за діяльністю державних службовців з боку існуючих правоохоронних органів після їх люстрації та очищення.

  Крім того, Президент має сам стати прикладом для інших державних службовців — продати бізнес та не уособлювати себе олігархом при владі. Однак, за ці сто днів лише один раз, під тиском громадськості, ним було заявлено про вибір суб’єкта, який буде займатися продажем активів Президента України. Але віз і нині там ...

 Кількість податків скоротити, а тиск на бізнес ліквідувати!

 Залишається непомітною активність Президента й щодо програмної обіцянки скоротити кількість податків, а їх ставки – зменшити, всі офшори – перекрити. У серпні місяці цього року про це говорив голова уряду, анонсуючи скорочення втричі єдиного соціального внеску, а також зменшення кількості податків і зборів з 22-х до 9-ти. Натомість, у серпні був запроваджений новий збір – так званий «військовий податок» у розмірі 1,5% від суми заробітної плати. 

Тобто, пропонується кількість податків зменшити, а тиск на бізнес збільшити!

Антитерористична операція не може і не триватиме два-три місяці. Вона повинна і триватиме години – П. Порошенко.

Пріоритетом своєї діяльності у ході передвиборчої кампанії П. Порошенко називав політичну та дипломатичну боротьбу за повернення тимчасово окупованого Криму, негайне закінчення АТО на Донбасі, збереження територіальної цілісності України, зміцнення обороноздатності країни.

Він обіцяв використати повною мірою весь свій дипломатичний хист та політичний досвід, щоб забезпечити деескалацію конфлікту, уникнути війни та зберегти мир, знайти прийнятні способи співпраці з Росією, насамперед в економічній сфері, але з урахуванням незворотності нашого європейського вибору та територіальної цілісності України.

На цьому шляху слід відзначити найбільшу активність нашого Президента, як гаранта територіальної цілісності і національної безпеки України. Постійні переговори на всіх рівнях та у всіх можливих міжнародних інституціях дають позитивні результати (визволення великої кількості заручників, впровадження економічних та політичних санкції іноземними країнами проти агресора, надання матеріально-технічної та політичної підтримки з боку іноземних країн тощо). При цьому Президенту слід дорікнути на те, що генерали й керівники АТО, з вини яких збройні сили України й добровольчі батальйони понесли дуже важкі й невиправдані втрати, не були покарані. У результаті такої бездіяльності – невиправдані втрати множаться...

  Забезпечення енергетичної незалежності, диверсифікація поставок газу в сучасних умовах Президент вважає питанням особливої ваги. На виконання відповідного передвиборчого зобов’язання 8 вересня цього року Президент П. Порошенко підписав Закон, яким дозволяється передача в оренду системи магістральних газопроводів і підземних сховищ газу без права їх відчуження. Відповідно до цього Закону, передача газотранспортної системи України в оренду може здійснюватися виключно з урахуванням принципів дотримання економічної безпеки держави. У документі наголошується, що функції оператора ГТС закріплені за суб'єктом господарювання, засновником і власником якого може бути виключно держава, в тому числі через НАК «Нафтогаз України», або держава, в тому числі через «Нафтогаз», а також юридична особа (юридичні особи), яка належить і контролюється резидентами держав-членів ЄС, США чи Енергетичного співтовариства і є оператором системи транспортування газу або членом Європейської мережі операторів системи транспортування газу. При цьому остаточне рішення про участь компанії-нерезидента в статутному капіталі підприємства, на якого покладено функції оператора ГТС, приймається парламентом.

Цим же Законом встановлено, що засновником і власником підприємства, створюваного для виконання функцій оператора підземного сховища газу, може бути виключно держава самостійно або держава (володіння не менше 51% корпоративних прав) та юридична особа (юридичні особи), які належать і контролюються резидентами держав-членів ЄС, США чи Енергетичного співтовариства.

  Отже, звичайно за перші сто днів президентства П. Порошенка жити “ПО-НОВОМУ”ми не стали, але й надія на це ще не зовсім згасла.

 Будемо із нетерпінням очікувати на конкретніші і дієвіші кроки Президента України П. Порошенка, спрямовані на реалізацію своїх передвиборних обіцянок та справдження великих очікувань Українського народу, який виявив йому високу довіру на дострокових президентських виборах у травні цього року.

 

Михайло Рябець

Заслужений юрист України, Голова Ради ГО “Україна без корупції”




Коментарі
Додати коментар
Ваше ім'я*
Текст повідомлення*
ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»

Статті по темі

Переглянути новини за період:



Корисні новини

Всі новини

Благодійні фонди України
Благотворительный фонд «Запорука»
Берегиня життя
Благодійний фонд
Кошик добра
Фонд Рената Ахметова
Благодійний фонд
Подільська громада
Щаслива дитина
Пострадавшие дети войны
Тепло Добро