ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»
USD 26,37
EUR 30,64
UaRu
  1. Головна
  2. /
  3. Аналітика
  4. /
  5. "Після смерті сина ми стали ізгоями в Білорусі"

"Після смерті сина ми стали ізгоями в Білорусі"

469

Когда отец Миши в очередной раз увидел испоганенную могилу сына, ему стало очень плохо с сердцем.

Долго плакал. А потом сказал, что поедет на Майдан, обольет себя бензином и подожжет. Может, так на его протест кто-то отреагирует, — плаче 59-річна Ніна ­Жизневська, мати героя Небесної сотні Михайла Жизневського. Приїхала з Білорусі на "Марш героїв" 14 жовтня у столиці. Хоче зустрітися з Петром Порошенком. Торік у лютому президент обіцяв посмертно нагородити її сина орденом Героя України. Досі цього не зробив.

Із Ніною Жизневською зустрічаємося 15 жовтня навпроти стадіону "Динамо" у Києві. Вона стоїть посеред дороги — на місці, де 22 січня 2014 року застрелили Михайла. Із бруківки викладений постамент. На ньому — фотографія ­Михайла Жизневського, перев'язана жовтими й синіми стрічками. Поряд лежить вінок, стоїть обрізана 5-літрова пластикова пляшка з червоними хризантемами. Ніна Василівна спирається на палицю. Після інфаркту, який перенесла позаминулої весни, їй важко ходити.

—?Пам'ятник Міші на його могилі у селі Стяг Праці біля Гомеля поставили влітку цього року, — розповідає Ніна Василівна. Переходимо через дорогу. Сідаємо в машину її друзів, які привезли жінку. — Зробили його великим і гарним. Частину грошей передали волонтери. Решту позичали й досі віддаємо борги. Пам'ятник зразу ж застрахували, бо чекали на провокації.

1 жовтня дзвонить мені один гомельський журналіст: "Ніно Василівно, написали заяву в міліцію, бо на пам'ятнику великими буквами надряпали "Предатель". Зразу ж поїхали на могилу з чоловіком. Обоє розплакалися. Напис розтягнувся на половину пам'ятника. Викликали міліцію й написали заяву. Міліціонери сказали: "Кладовище тихе, спокійне. Де тут когось ­шукати?". Вони не збираюся розслідувати цю справу. І так знають, хто це робить. Я теж здогадуюся, але не можу назвати ім'я, бо в мене немає доказів.

Щоками Ніни Василівни течуть сльози. Жінка перебирає в руках носовичок.

— Звання Героя допомогло б змінити ставлення білорусів до Міші. Порошенко обіцяв зроби­ти це ще в листопаді. Взимку, у день вшанування пам'яті героїв Небесної сотні, прорвалася до нього крізь охорону. Він попросив записати мій телефон, обіцяв подзвонити і владнати цю справу. Але досі цього не дочекалася. Тепер хочу ще раз з ним зустрітися.

Ніна Василівна витирає сльози і ховає хустинку в світлу подерту сумочку.

—?Після смерті сина ми стали ізгоями в Білорусі, — каже вона. — У Гомелі не можу спокійно вийти на вулицю. Торік дочку Наташу відрахували з Гомельського університету імені Франциска Скорини. Викладачка, колишня комсомолка, Наташі сказала: "Твій брат — бандит і нацист. Він за гроші стояв на Майдані". Відмовилася приймати дипломну роботу, бо їй начебто не подобається заголовок. Після втручання журналістів Наташу таки поновили. А та викладачка пішла на пенсію.

Ніна Василівна на хвилину замовкає. Тре рукою біля серця.

—?Торік у березні на 40 день після смерті Міші стало погано із серцем, — продовжує. — Діагностували обширний інфаркт. Зробили операцію, шунтування. У кожній судині стоять трубочки. Відновилося всього 25 відсотків серця. Решта не відновляться ніколи. Лікарі кажуть: "Не знаємо, скільки вам ще залишилося. Живете лише завдяки своєму оптимізму". Перед смертю хочу, щоб Мішу визнали Героєм. Тоді знатиму, що його могила — під захистом України. Дуже боюся, що помру й не встигну цього зробити.

"Закохався в дівчину з Донецька. Вона загинула"

Михайло Жизневський народився у білоруському Гомелі. 17-річним переїхав в Україну. Оселився у місті Біла Церква на Київщині.

—?Закохався в дівчину з Донецька, — розповідає Ніна Василівна. — Вона переїхала ближче до столиці, він — слідом за нею. Якийсь час жили разом. Років через п'ять спитала у нього про ту дівчину. Відповів, що загинула. Про подробиці не розпитувала. Подумала: прийде час, сам все розкаже. Але розповісти так і не встиг.

Міша в дитинстві був схожим на дівчинку. Грався ляльками, любив варити варення. Щоліта консервував овочі й гриби. Говорив: ти тільки дивися, щоб правильно все робив. Дуже любив смажену картоплю з молоком. Часто казав: мамка, насмаж мені бульби, а я поки за молоком побіжу.

Міша часто сниться. Останній раз у сні мені говорив: скажи Альоші — це його добрий знайомий, теж був на Майдані — щоб на смерть стояв за Україну. Міша дуже любив Україну. Вважав її своєю батьківщиною.

Ольга Камєнєва

gazeta.ua




Коментарі
Додати коментар
Ваше ім'я*
Текст повідомлення*
ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»

Статті по темі

Переглянути новини за період:



Корисні новини

Всі новини

Благодійні фонди України
Благотворительный Фонд
Благотворительный фонд «Запорука»
Берегиня життя
Благодійний фонд
Кошик добра
Фонд Рената Ахметова
Благодійний фонд
Подільська громада
Щаслива дитина
Пострадавшие дети войны
Тепло Добро