Олексій Курінний: Уточнена "НОВА" регіоналізація України (КАРТА)

МАКРОРЕГІОНИ: 
Україноцентричні: Захід (регіони Галичина, Волинь, Буковина, Закарпаття), Центр, Південний Схід (Причорномор"я і Придніпров"я).
Умовно проросійські: "крайній" Південь (Буджак та Мелітопольщина), Схід (Харківщина і "наш" Донбас), а також Крим і Східний Донбас - окуповані Росією терени.

ЯКИМ Є БАЧЕННЯ ЦИХ МАКРОРЕГІОНІВ:
1. Захід - абсолютно україномовний і україноцентричний макрорегіон, що включає, втім, дещо різні регіони: 
1.1. Галичина - найбільш україноцентрична, україномовна, традиціоналістська й етноцентрично орієнтована, втім також і модерна, проєвропейська. Єдиний регіон, де у березні 1991 р. перемогли противники СРСР, а у грудні - В"ячеслав Чорновіл, де у 2010 р. програла Партія Регіонів, де у 2014 р. проукраїнські кандидати і партії набрали понад 95%, а на місцевих виборах 2015 р. пройшли переважно опозиційні до влади україноцентричні і новітні політсили.
1.2. Волинь і Буковина - наступні за україноцентричністю, україномовні, традиціоналістські й досить етноцентрично орієнтовані, втім також і проєвропейські регіони. Одначе, не такі стійкі як Галичина: у березні 1991 р. перемогли прихильники СРСР (хоч і не тотально), а у грудні - Л. Кравчук, у 2010 р. тут виграла, хоч і не без труднощів, Партія Регіонів, у 2014 р. проукраїнські кандидати і партії набрали понад 90%, а на місцевих виборах 2015 р. переважно опозиційні до влади україноцентричні і новітні політсили отримали дещо менше від помаранчевих провладних сил.
1.3. Закарпаття - переважно, хоч і не тотально україномовний, традиціоналістський і проєвропейський регіон зі значною регіональною ідентичністю й місцевими елітами, у 2010 р. тут постала прорегіональна більшість, а на місцевих виборах 2015 р. місцеві політпроекти потіснили як україноцентричну опозицію до влади, так і самі владні сили. Тут пройшли до облради такі "пострегіональні сили" як Відродження та Опоблок.
...
2. Центр України - найбільший за площею і найбільш цілісний макрорегіон, відносно україномовний (із тотально україномовним селом і двомовними облцентрами), втім, дуже постраждалий від Голодомору й асиміляції, досить радянізований ментально й деідеологізований. Підтримав СРСР у березні 1991 р., Кравчука у грудні. Шанується рад. героїка. Україноцентричні сили почали перемагати у цьому регіоні з 2002 року, втім мав місце "відкат назад" у 1998-99 рр. і у 2010 р. на місевих виборах, коли майже до всіх облрад Центру перемогли регіонали із союзниками. А на місцевих виборах 2015 р. до облрад Центру попроходив Опозиційний блок і численні пострегіоналі позаідеологічні політпроекти (а-ля "Наш Край", "конкретні справи", "Нові обличчя", "аграрники"). Все це зближує Центр із Закарпаттям.
...
3. Південний Схід - унікальний макрорегіон, що перейшов до україноцентричного табору під час подій 2014 року. Двомовний регіон із переважно російськомовними містами і україномовним селом, який до 2014 р. вважався "вотчиною" проросійських сил - регіоналів і комуністів і у якому помаранчеві україноцентричні сили мали до 30% підтримки. Нині - у регіоні значна, понад 50% україноцентрична більшість, втім за підтримкою політсил і тактикою боротьби він явно ділиться на власне Помірно Провладний Південь-Причорномор"я та "УКРОПський" Схід-Придніпров"я.
3.1. Причорномор"я - відносно менш пасіонарне й менш опірне русифікації, але й не прихильне до російської пропаганди. Україноцентричні сили Причорномор"я підтримують традиційні для Центру країни сили: провладний БПП, а також Батьківщину. Фактично регіон позиціонує себе як дещо більш русифікований Центр і з дещо більшим числом ватної опозиції (якщо у Центрі явно проватні сили складають до 15-20%, то тут - до 30%).
3.2. Придніпров"я включає по суті півтори обалсті: Дніпропетровщину і половину Запорізької. Значно більш індустріалізований, більш русифікований регіон менше підтримує традиціоналізм і мовнокультурні цінності, але і засвідчує значно вищу від Причорномор"я пасіонарність, опірність "русскому міру" і готовність збройно протистояти йому. Україноцентричні сили регіону у більшості - перебувають в опозиції до чинної влади, мають своє баченн і торують свій шлях у протистоянні Росії та ватній контрреволюції. Все це відрізняє новосформований регіон Придніпров"я як область новопосталої своєрідної (втім, спертої на іще радянське досвід Дніпропетровщини) ідентичності - не лише від Причорномор"я-Півдня, але і від Центру країни й за радикальністю протистояння "русскому міру" і владі - зближує цей регіон із Галичиною.

Цією мапою я не прагну нікого образити, викрити, ані розсварити - лише намагаюсь відтворити оптимальне групування регіонів і теренів України за переконаннями їхніх мешканців, виявлені у соцопитуваннях та під час виборів. Мапа показує лише відмінність одних регіонів від інших і не закликає, та і не може закликати (з огляду на відсутність на ній об"ктивних даних і цифр" до від"єднання чи дискримінації якогось регіону чи терену.
До того ж, ця мапа, ІМХО, не просто не ділить країну, а навпаки, єднає Центр і захід із більшою частиною Південного Сходу.

  Oleksiy Kurinniy