ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»
USD 28,26
EUR 34,37
UaRu
  1. Головна
  2. /
  3. Аналітика
  4. /
  5. Віталій Касько: Допоки генпрокурор буде проводити стільки часу в АП, ми європейської прокуратури не побудуємо

Віталій Касько: Допоки генпрокурор буде проводити стільки часу в АП, ми європейської прокуратури не побудуємо

316

Заступник генпрокурора Віталій Касько у відомстві Шокіна відповідає за міжнародне співробітництво. Вже протягом півтора року він веде діалог із європейськими партнерами щодо арешту та повернення в Україну активів, що були вкрадені високопосадовцями часів Януковича. У зоні відповідальності Каська також розслідування злочинів високопосадовців.

Широкому загалу прізвище прокурора стало відоме після гучного скандалу із так званими "діамантовими прокурорами". В операції, реалізованій разом із грузинським заступником ГПУ Давідом Сакварелідзе, Касько відповідав за процесуальні питання.

Влітку гучний скандал виявив протиріччя у керівництві ГПУ - Шокін не підтримав молодих заступників та намагався дати справі задній хід. Після розголосу у пресі та реакції громадських активістів, мирити Шокіна та Сакварелідзе взявся сам президент.

Справа, порушена проти першого заступника начальника Головного слідчого управління ГПУ Володимира Шапакіна та заступника прокурора Київської області Корнійця, досі розслідується. А Касько, після рішення Сакварелідзе очолити ще й Одеську прокуратуру, втратив чи не єдиного однодумця в ГПУ. Його відносини із іншим керівництвом відомства навряд чи можна назвати дружніми.

Зараз Касько бере участь у конкурсі на голову Антикорупційної прокуратури та увійшов до списку 15 фіналістів, проте вважає свої шанси невисокими.

В інтерв'ю "Українській правді" Касько розповідає про конфлікт із Генпрокурором Шокіним, розслідування гучних справ та чому повернення активів відбувається повільно.

– Ви є одним з претендентів на посаду антикорупційного прокурора…

– Дійсно, подав документи на зайняття посади керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури, але залишається одне застереження. Я вважаю, що якщо не будуть внесені зміни до законодавства, і не буде забезпечено дійсну незалежність спеціалізованого антикорупційного прокурора, то сенсу обіймати цю посаду не буде.

На сьогодні, наскільки я знаю, є законопроекти з цього приводу. Я підтримую внесення змін до законодавства для забезпечення належного рівня незалежності спеціалізованого антикорупційного прокурора.

– Тобто, якщо законопроекти не будуть ухвалені, ви у разі перемоги в конкурсі відмовитеся від посади?

– Якщо буде як зараз, якщо не буде гарантій незалежності спеціалізованого антикорупційного прокурора, то я не буду на це погоджуватися.

 – А які загрози зараз існують?

– Це дуже прості загрози. Генеральний прокурор може хоч завтра звільнити з посади спеціалізованого антикорупційного прокурора. Розпочати по ньому службову перевірку і звільнити. Хіба це гарантії незалежності? Приміщення, фінансування, все це залежить від доброї волі Генерального прокурора. Немає належного балансу, і спеціалізована антикорупційна прокуратура має статус структурного підрозділу Генпрокуратури, так не має бути.

– Ви думаєте, що антикорупційна прокуратура буде представлена новими людьми?

– Якщо так не буде, то тоді знову ж таки ніякого сенсу в спеціалізованій антикорупційній прокуратурі немає.

Тому що, наскільки я бачу збоку, в НАБУ все ж таки, коли йдеться про детективів, переважна більшість людей – це люди з бажанням щось змінити. Така сама має бути спеціалізована антикорупційна прокуратура. Тому що бажання детективам НАБУ дуже швидко відіб’ють, якщо прокурор, який веде процесуальне керівництво у провадженні, буде всі здорові ініціативи тушити. Тобто обидві структури мають бути абсолютно нові і абсолютно з новими поглядами. Якщо так не станеться, то спеціалізована антикорупційна прокуратура вб’є ідею НАБУ.

– Антикорупційна прокуратура може стати заручником позиції НАБУ, яке може займати політичну позицію? Навіть якщо вона буде самостійним органом, а НАБУ буде не самостійним, наприклад...

– Спеціалізованому антикорупційному прокурору тоді буде складніше, але це не безнадійна ситуація. Тому що прокурор в нинішньому кримінальному процесі, якщо слідчий відмовляється працювати, може взяти все в свої руки і сам провести розслідування.

Звичайно, це суттєво знизить ефективність роботи, але він має право все робити самостійно. Проблема, безумовно, тоді буде з оперативною підтримкою, з людськими ресурсами тощо.

Тому ще раз кажу, що успіх у співпраці. Але навіть якщо, наприклад, десь буде прогальмовувати, у спецпрокурора є немалі повноваження, щоб продемонструвати у кількох кримінальних провадженнях, як слід працювати.

– Чому ви все ж таки подаєте свою кандидатуру на цю посаду? Вам недостатньо нинішньої зони відповідальності?

– Мені недостатньо рівня незалежності заступника генерального прокурора в нинішній системі прокуратури.

– У чому саме?

– Дуже просто. Система української прокуратури досі залишається радянською. Як би її не називали, як би ми не розповідали про те, що проведено реформу, вона і далі залишається ієрархічною. Коли йде жорстке підпорядкування прокурора вищому за статусом, у кінцевому рахунку щось змінити без політичної волі однієї людини в прокуратурі, тобто генерального прокурора, фактично неможливо.

– У вас є якісь конкретні приклади того, як це впливало на вашу роботу протягом року?

– Дуже багато конкретних прикладів.

Наприклад, розпочали ми розслідувати кримінальне провадження одне відоме, яке випадково опинилося у нас. Тільки провели перший допит, де запахло перспективою цього кримінального провадження, як людині стало погано. Це, до речі, прокурорський працівник. Людина просить перенести подальший допит, ми це робимо. За кілька днів виноситься постанова генерального прокурора про передачу провадження від нас до Головного слідчого управління.

Ось вам і незалежність.

– Зараз обговорюється замах на Шокіна…

– Я був у Нью-Йорку під час "замаху".

– Щодо замаху вам не було соромно?

– Було соромно.

– Що ви взагалі думаєте про замах?

– У мене є алібі. (Посміхається) Я був дуже далеко.

– У вас взагалі які стосунки з генпрокурором?

– Ми не спілкуємося. Він вимагав від мене написати рапорт на звільнення, я сказав, що він мене не призначав, і я звільнятися за власною ініціативою не збираюся.

– А звільнити вас він не може?

– Може, але чомусь сам не звільняє. Проте в мене є достатньо даних про те, ким ініціюється на мене бруд у ЗМІ, чому саме і з якою метою.

– Як вам вдалося все ж таки при трьох генпрокурорах втриматися?

– Я собі такої мети не ставив, так сталося.

– Ви знаєте, що є політична вмотивованість. Чому все ж таки вас залишали?

– Я не знаю, від інших чув, що когось погоджували на політичному рівні, але мене жодного разу не водили в Адміністрацію президента чи десь. Принаймні, я не чув, щоб мою кандидатуру з кимось погоджували.

– Так, але чомусь ви все одно залишаєтесь працювати.

– Я ще у липні мав намір піти. Як тільки побачив реакцію всім відомих людей на справу "діамантових прокурорів", я зрозумів, що ніхто з корупцією боротися не буде, я би пішов, але ті люди, яким я особисто гарантував, що ми починаємо боротися з корупцією, і що вони повністю захищені, їх просто закатають в асфальт. Я там знаходжуся виключно для того, щоби не дати цього зробити і роблю все, щоб цього не зробили.

То саме стосується і наших колег з СБУ. Якщо президент задовольнить рапорт про звільнення першого заступника голови СБУ Трепака, це розставить всі крапки над "і". Всі все остаточно зрозуміють. Тоді немає що робити і в такій прокуратурі за такої системи координат.

– У чому проблема звільнити Шокіна?

– Питання не до мене. До того часу, допоки в нас президент або, скажімо так, до того часу, як генпрокурор буде проводити так багато часу в Адміністрації президента, до того часу ми ні європейської держави, ні європейської прокуратури не побудуємо. Це можна не "не для запису". Мені втрачати немає чого.

– Що, ви вважаєте, Шокін зробив не так? Де був вплив президента і в чому?

– Важко сказати, тут питання концептуальне. Будь-який генпрокурор починає робити не так, якщо він починає виконувати вказівки когось з керівництва держави. Якщо генпрокурор не є незалежним, то це не європейська держава і не європейська прокуратура. Якщо ми всім розповідаємо, що ми за європейські стандарти, ми йдемо в ЄС, у нас інакша держава, ніж була при Януковичі, то тоді чому так відбувається?

ПРО РОБОТУ МІЖНАРОДНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ ТА СЛІДСТВА

– Що ви все ж таки встигли зробити за той час, що працюєте в Генпрокуратурі? Я пам’ятаю, що вас запросив Махницький на цю посаду.

– Так, запросив Махницький. Давайте говорити про конкретні приклади.

Створення спільної слідчої групи по МН-17 – це моя ініціатива. На сьогодні, і всі це визнають, це дуже вдалий крок, тому що Україна не могла очолювати це розслідування. До цього розслідування були б претензії з точки зору об’єктивності. Всі зараз визнають, що вказане розслідування ефективне і форма обрана правильна. Ми забезпечили повну співпрацю між членами групи.

Я брав участь у розробці статуту міжнародного трибуналу по МН-17, того, що мав прийматися Радою безпеки ООН. Це теж дуже якісний документ. Ми його робили спільно з прокурорами з Голандії, Бельгії, Австралії

Питання представництва інтересів держави в суді. Короткий період я займався цим напрямом, контрольне управління Генпрокуратури визнало, що представництво працювало дуже результативно. Ми повернули величезну кількість земель, будівель, заводів, родовищ корисних копалин назад до держави.

– Що зараз відбувається з цим майном?

– По-різному його доля складається, на жаль.

Якесь майно повертається державі, і я сподіваюся, що воно буде або надалі залишатися у власності держави, або буде продано за прозорими процедурами, тобто держава на цьому заробить. Якесь майно, на жаль, може опинитися - знову ж таки за непрозорими процедурами - у власності якихось суб’єктів, звідки їх знову доведеться повертати в дохід держави.

Були такі приклади. Не встигли ми повернути у власність держави один санаторій (не буду називати конкретний об’єкт, тому що я більше цим не займаюся), як його знову ж таки в порушення законодавства передано вже іншому суб’єкту. Це найбільше хвилює.

А зараз взагалі намітилась тенденція, що багато судових процесів, які ми вигравали, вони починають рухатись не зовсім у напрямку державних інтересів.

–З чиєї ініціативи це відбувається?

– Важко сказати. Поки що немає остаточних рішень по деяких провадженнях, але я уважно це відслідковую, проаналізую і висловлю свою думку. Це те, що стосується представництва.

Що стосується міжнародного напрямку, то він "на давальницькій сировині". Він не є самостійним. Це напрямок, який в частині правової допомоги обслуговує слідство. Якщо у вас немає слідства, то ви залежите від того, як проводиться це слідство. Якщо слідство проводиться не якісно...

– Як ви можете оцінити проведення слідства протягом того часу, як ви працюєте в прокуратурі?

– Ви знаєте, що ми тісно працювали з нашими європейськими партнерами по активах. Санкції були застосовані у березні 2014 року, а у другій половині травня я прийшов на роботу в прокуратуру.

Тобто те, як вони накладалися, як формулювалися листи, я до цього не маю жодного відношення. Мені прийшлося виходити з того, що вже по суті було зроблено, і витягувати ситуацію, яка вже була.

– Яка вона була?

– Специфічна. Змінити підстави застосування санкцій вже не було можливості. Я ж одразу поїхав до Брюселю, нам це чітко сказали європейські партнери. Потрібно було надавати певну інформацію європейським колегам, з якої видно було б прогрес у відповідних розслідуваннях.

Європейські партнери мали бачити, наскільки просувається слідство у провадженнях щодо тих осіб, до яких були застосовані санкції, і в якому напрямку. До Брюсселю наступного разу я поїхав не сам, а разом із заступником генпрокурора, відповідальним за слідство, на той час Олегом Заліско. І заступник генпрокурора, відповідальний за слідство, обіцяв нашим європейським партнерам забезпечити надання цієї інформації. Вплинути на хід слідства я не можу. Я не маю доступу до кримінальних проваджень. Єдине, що я можу – організувати комунікацію між європейськими партнерами і нашими прокурорами.

– Європейці по-різному оцінюють цю роботу, наскільки я знаю. Тобто вони кажуть, що недостатньо було приділено уваги…

– Я вперше чую щодо недостатності уваги. Щодо рівня розслідування. Інформацію я не можу сформувати, не побачивши кримінальне провадження, не затвердивши план розслідування, не запитавши у слідчих, що вони зробили, не зрозумівши, чи достатньо доказів для підозри.

Щодо інформації, яка надавалася слідством до ЄС, то все, що ми могли зробити в міжнародному департаменті, це пояснити, чи відповідає критеріям те, що написано. Або - що треба зробити, щоб воно відповідало критеріям. Ми це робили. Це не завжди вдавалося зробити слідству. Перевірити ефективність розслідування та безпосередньо вплинути на його хід міжнародний департамент Генпрокуратури не має змоги.

Ефективність слідства по колишніх високопосадовцях має вимірюватись тим, скільком особам було оголошено про підозру, скількох осіб було в результаті засуджено та скільки незаконно здобутого майна заарешовано/конфісковано. Повернення заарештованих за кордоном активів у короткі строки неможливе, запитайте у будь-якого експерта з питань повернення активів.

– Тому що це довготривалий процес?

– Так. Але щоби бачити перспективу такої роботи вже на цій початковій стадії мають бути чіткі ознаки того, що слідство вийшло на злочинні гроші і, як мінімум, в цей період, у цей річний-дворічний період, воно має накласти арешт на ці рахунки за кордоном. Так от, до сьогоднішнього дня переважна більшість грошей за кордоном арештована саме на підставі європейських санкцій, а не за ініціативою українських слідчих. Це є найбільша проблема.

– Про яку суму йдеться?

– Знову ж таки, яку би суму я не назвав, вона не буде достовірною. Є активи не в грошових коштах, ніхто не знає, яка вартість яхти чи земельної ділянки десь на Сардинії.

– Є й таке?

– Звичайно. Тому всі ці грошові суми, що називаються на різних брифінгах та інтерв’ю, ніхто ніколи не скаже вам чесну суму. Тому я ніколи цього не роблю. Підхід мій принциповий. На сьогоднішній день можна говорити про два випадки арешту в одній країні грошових коштів на підставі запитів нашого слідства. Все решта арештовано на підставі санкцій ЄС, Швейцарії і т.д. Санкції ЄС будуть зняті  у мене є таке обгрунтоване побоювання  в березні наступного року. Часу у нашого слідства вкрай мало.

– Тобто у вас головне питання до слідчих?

– Ви маєте зрозуміти, що міжнародний департамент не готує запитів про правову допомогу. Тому що він за законом не впливає на слідство та не має доступу до матеріалів кримінальних проваджень. До міжнародного департамента надходить запит слідства про правову допомогу, який він вивчає на відповідність міжнародним договорам. І відповідно до КПК, або погоджує його і відправляє за кордон, або повертає з зауваженнями, чому він не відповідає міжнародним договорам.

Тому якщо думають, що міжнародний департамент – це структура, яка повертає кошти або розслідує якісь злочини, які пов’язані з міжнародними зв’язками, то це глибока помилка.

– Розширити ці повноваження можна?

– Не дуже вдалий приклад – Російська Федерація. Де той же заступник, що курує міжнародний департамент, має у підпорядкуванні підрозділ, який розслідує злочини з міжнародними аспектами, де арештовані кошти за кордоном.

– Які взагалі у вас взаємовідносини з заступником, який відповідає за слідство у цих питаннях?

– У різні часи різні були. Заступники були різні. Але проблеми, на жаль, типові. З нинішнім заступником проблеми очевидні. Ми не спілкуємося. Нинішній заступник глибоко ображений.

– Генпрокуратура – це командний орган. І тут ви кажете, що ви не спілкуєтесь із заступником, Генпрокурором. Я знаю дуже багато людей, які працюють в прокуратурі і мріють про те, щоб звільнили Шокіна. Як так?

– Заступник по слідству вкрай ображений через затримання першого заступника начальника Головного слідчого управління. Він вважає, що це було порушенням якихось негласних правил з нашого боку. Але ще раз повторюю, що ні Касько, ні Сакварелідзе - ніхто не полював за першим заступником начальника Головного слідчого управління.

Те, що він потрапив у зону уваги, в оперативній службі була зафіксована його діяльність – це не наша цілеспрямована акція. Тому для того, щоб це не відбивалося на ефективності співпраці з європейськими партнерами, оскільки Головне слідче управління не надавало нам інформації, ми передали повноваження з кінця липня цього року саме Головному слідчому управлінню контактувати з профільними підрозділами ЄС у санкційних питаннях, Генпрокурор підтримав такий підхід.

– Тобто зняли з себе відповідальність.

– Мені не надають інформацію, як я можу забезпечити співпрацю з колегами із ЄС?

– Але тоді можна говорити, що ви фактично поховали можливість щось зробити, тому що, скоріше за все, те слідче управління буде просто блокувати будь-які...

 На жаль, якщо мені не надають інформацію, мої повноваження обмежені. Я не маю жодних процесуальних повноважень по відношенню до слідчих і не можу нічого зробити. І не збираюсь розводити переписку з цього приводу. Не потребуєш фахової допомоги - зроби сам.

СПРАВА ДІАМАНТОВИХ ПРОКУРОРІВ ТА РЕФОРМА ПРОКУРАТУРИ

– Влітку у вас був такий дует разом з Сакварелідзе, саме у справі "діамантових" прокурорів. Казали, що нова команда об’єдналася проти старої команди. Зараз Сакварелідзе, наскільки я розумію, рідко буває в Генеральній прокуратурі... Чи стало вам важче, чи це справді був навмисний крок, щоб вас розділити, щоб ваші дії були менш ефективними?

– Тут знаєте, яке питання? З одного боку, можливо, й розділили. А з іншого боку, він же надавав згоду на призначення на посаду прокурора Одеської області... Це ж не було зроблено без його відома чи примусово. Я опинився перед фактом. Звичайно, зараз важче.

– Що зараз зі справою "діамантових" прокурорів?

– Йдемо до завершення. Але поки Шокін є Генеральним прокурором…

– В оточенні генпрокурора кажуть, що ви тоді перевищили свої службові обов’язки, коли робили розслідування справи "діамантових" прокурорів.

– Я тут ризикую знову здатися дивною людиною, яка в потрібний час опиняється в потрібному місці.

Але у час, коли починалося це розслідування, я був за межами країни. Справу розпочинав Сакварелідзе, з яким у мене була взаємозамінюваність. Тобто, він на той час курував як слідство, так і процесуальне керівництво Генеральної інспекції.

Проте, наскільки мені відомо, все було зроблено з самого початку у рамках закону, а чутки про якісь "проблеми" виходять саме від оточення Генпрокурора, до якого, судячи з усього, відносились і затримані прокурори.

Дуже легко порівняти. Візьміть справу так званих названих у ЗМІ "діамантових" прокурорів, про яких так турбується керівництво Генпрокуратури і, зокрема, постійні викиди про якісь нібито процесуальні порушення. І візьміть справи Лукаш, Корбана, Мосійчука - там одне на одному процесуальне порушення, але чомусь ніхто не турбується з цього приводу, а тут така глибока турбота, хоча процесуальних порушень немає.

– Все ж таки коли ви взялися за цих "діамантових" прокурорів, ви очікували такої реакції?

– Ні. Коли до мене приходять прокурори говорити про те, яка є оперативна комбінація, що відбувається в одному з кримінальних проваджень, я кожного разу кажу: "Не називайте мені прізвищ і посад. Мені не треба цього". Вони розповідають комбінацію, а я висловлюю свою точку зору, як би, на мою думку, це було б краще зробити з точки зору тактики.

Їхні посади і прізвища я дізнався вже після затримання. Тому чи буде опір, чи не буде, на початковому етапі мені відомо не було. Можливо, Сакварелідзе знав про те, хто ці люди. Але я теж не думаю, що він знав, що вони пов’язані чи не пов’язані з кимось.

– Вам буває соромно за дії Генпрокуратури?

– Звичайно.

– У чому саме?

 На жаль, такі факти не є рідкими. Наприклад, я вважаю, що так звана "реформа", яка зараз здійснюється, інакше як косметичною не може називатися.

– Чому так сталося?

– На мою думку, так сталося тому, що заступнику Генерального прокурора, який відповідав за реформу, не дали можливості її провести. Це голосно назвали "заступник, який відповідає за реформу". Початково йому дали курувати кадри і управління правового забезпечення, але дуже швидко забрали.

– Чому забрали? Тому що оцінили ризики?

– Тому що почали виникати певні непорозуміння. Якщо б дійсно за це взялися і почали реалізовувати те, що задумали, то вочевидь, певні ризики виникали. Повірте, з тими важелями, які були у заступника по реформі прокуратури, провести реформу прокуратури, щоб назвати це словом "реформа", не було можливим.

– А потім він ще поїхав в Одесу.




Коментарі
Додати коментар
Ваше ім'я*
Текст повідомлення*
ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»

Статті по темі

Переглянути новини за період:



Корисні новини

Всі новини

Благодійні фонди України
Благотворительный фонд «Запорука»
Берегиня життя
Благодійний фонд
Кошик добра
Фонд Рената Ахметова
Благодійний фонд
Подільська громада
Щаслива дитина
Пострадавшие дети войны
Тепло Добро