Минулого тижня країна нарешті дізналася ім'я нового голови Національного банку України.
Президент Володимир Зеленський зупинив свій вибір на колишньому голові правління державного Укргазбанку Кирилі Шевченку. 16 липня 332 народних депутатів схвалили вибір глави держави. Не голосували "за" лише фракції "ЄС" і "Голосу".
На перший погляд, фінансова система України уникнула найгіршого. Адже серед фаворитів на пост був голова Ради НБУ Богдан Данилишин, який не приховував своїх бажань увімкнути друкарський верстат для "запуску прискореного економічного зростання після карантину". За нього відрито виступали депутати, пов'язані з олігархом Ігорем Коломойським, який бореться за контроль над Нацбанком, щоб відкликати численні позови проти себе в іноземних судах.
Досвідчений банкір Кирило Шевченко багатьом експертам здається компромісною фігурою, яка не викличе відторгнення у МВФ і допоможе зберегти співпрацю з головним кредитором України.
На думку фінансового експерта Сергія Фурси: "З трьох варіантів, поганого, страшного і смішного, президент вибрав найкращий. Так що теоретично, можемо і порадіти".
Постійний представник МВФ в Україні Йоста Люнгман дипломатично зазначив: "Головне, щоб незалежність Національного банку і властивий НБУ високий рівень професіоналізму були застраховані й під керівництвом нового голови".
Може здатися, що заміна Смолія на Шевченка нічого не змінила, а скандал з виживанням з поста колишнього голови НБУ виявився бурею в склянці води. Але це не так: де-факто Зеленський продемонстрував, що у нього є можливість впливати на Нацбанк і швидко домагатися відставки його керівництва в разі ігнорування президентських побажань.
Тим більше, що новий голова НБУ Шевченко має певні вразливі місця. Про наявність кримінального провадження проти "близького родича" Шевченка напередодні повідомило видання "Ліга", посилаючись на власні джерела у правоохоронних органах. Таке виробництво влада може використовувати проти Шевченка як ефективний засіб тиску на Нацбанк.
Усіх хвилює, яку політику щодо курсу гривні вибере новий голова НБУ. За останні три роки українці звикли до відносної стабільності національної валюти і навіть до періодів її явного зміцнення. Однак, це і стало однією з причин відставки Смолія.
Нагадаємо, що президент відкрито заявив, що хоче девальвації гривні: "Так, і ми підтримуємо незалежність Національного банку України, але говорили всім, що як ми можемо жити, якщо у нас навіть бюджет пораховано за курсом 30. А гривня, ви бачите, яка у нас", — заявив Зеленський на зустрічі з бізнесменами.
І зважаючи на все, в Нацбанку тепер готові більш уважно прислухатися до побажань глави держави. В день відставки Смолія долар коштував 26,66 гривні. У п'ятницю, 17 липня, за підсумками торгів на Міжбанку, гривня закінчила на позначці 27,45 за долар. Такими темпами до жаданої президентом цифри в 30 доберемося вже за пару місяців.
З одного боку, багатьом експортерам, серед яких підприємства Коломойського, Ахметова, Пінчука, Фірташа, девальвація гривні дозволить отримають надприбутки. Тільки це одночасно призведе до падіння купівельної спроможності всього населення України, стрімкого зростання інфляції та падіння внутрішнього споживання. А ще це викличе зростання цін в доларах на нафту і газ, які Україна імпортує, саме перед початком опалювального сезону. Що відразу спричинить подорожчання цін на бензин, а значить, і зростання цін майже на всі товари. Подорожчання газу поставить перед владою необхідність підняти тарифи на комунальні послуги.
Тільки тепер відповідати за падіння гривні і новий етап інфляції буде не незалежний голова НБУ Смолій, а призначений президентом Зеленським Шевченко, який втілює саме його політику. Як позначаться наслідки девальвації гривні на рейтингу Володимира Зеленського, який і так понижується, нескладно здогадатися.
Битва за Київ
Цього тижня розтанула ще одна інтрига — президентська партія визначилася зі своїм кандидатом на пост мера Києва. Пост київського градоначальника має важливе значення, особливо в країні, яка пережила два Майдани. Контроль над столицею, в разі ймовірного загострення ситуації в країні, може стати важливим козирем у боротьбі за владу.
У "Слузі народу" влаштували внутрішній праймеріз, де голоси розділилися наступним чином:
Ірина Верещук — 87 голосів;
Олександр Дубинський — 41 голос;
Микола Тищенко — 30 голосів;
Дмитро Гурін — 15 голосів;
Олександр Качура — 3 голоси.
З одного боку, "СН" знову вдалося вибрати кращу з найгірших. На перший погляд, нардепка Ірина Верещук явно кращий кандидат, ніж маріонетка Коломойського Олександр Дубинський і господар славнозвісного "Велюру" Микола Тищенко, який здогадався привести жителям зруйнованого на Позняках від вибуху газу дому лимони, що вже стали мемом.
Iрина Верещук, фото с особистої сторінки в Фейсбук
Однак в шафі Ірини Верещук, яка була мером невеликого міста Рава-Руська на Львівщині, вистачає своїх скелетів.
Згадаймо хоча б самі явні.
У розпал Євромайдану в грудні 2013 року, під час розмови з журналістами російського журналу "Вогник", Верещук заявила, що голосувала б за Путіна: "Але якби у нас був такий Путін, я б за нього голосувала. Він робить для Росії добре". "Він діє в інтересах своєї країни. Щоб кожен президент так свою країну захищав. Ось натурально", — заявила Верещук.
Після початку російської агресії 2014 року Верещук приймала у себе на Львівщині і називала своїм другом російську пропагандистку Марину Ахмедову, яка живописала подвиги "ополченців" і брала інтерв'ю у ватажка "ДНР" Олександра Захарченка. 2015 року Верещук разом з Ахмедовою, головним редактором "Російського репортера" Віталієм Лейбіним та іншими російськими журналістами виступала на Кавказькому медіафорумі в Тбілісі.
Верещук та Ахмєдова
Ірина Верещук — частий гість на каналах Віктора Медведчука, що викликало скандал навіть в її власній фракції.
Нещодавно в ток-шоу "Свобода слова" Верещук, посилаючись на російські джерела інформації, звинуватила п'ятого президента Петра Порошенка в привітанні Володимира Путіна, що виявилося фейком, який спростував прес-секретар російського президента Пєсков.
Загалом для Віталія Кличка Ірина Верещук навряд чи є серйозною суперницею. Як, втім, й інші претенденти на пост київського бургомістра.
За даними опитування Центру імені Разумкова, якби найближчим часом проходили вибори, він би отримав найбільшу підтримку. За Кличка готові проголосувати 43,7 % виборців, які вже визначилися, за кого з кандидатів голосуватимуть.
На другій позиції розташувався засновник клініки Eurolab Андрій Пальчевський. Йому свої голоси можуть віддати 11 % респондентів.
Третє місце займає заступник міністра охорони здоров'я і головний санлікар України Віктор Ляшко. За нього свій голос готові віддати 6,3 % респондентів, які визначилися з вибором.
Четверту позицію займає Ігор Смешко, лідер партії "Сила і честь", за якого готові віддати голоси 5 % киян. Олександр Омельченко замикає п'ятірку — його на виборах готові підтримати 4,2 % опитаних. На шостому місці розташувався ведучий Сергій Притула — його підтримують 3,85 % жителів столиці.
З огляду на те, що Віктора Ляшка розглядали як кандидата від партії влади, після того як Зеленський зупинив вибір на Верещук — він вибув з-поміж кандидатів. Певною інтригою оповита й можлива кандидатура від "Голосу" Сергія Притули. Популярний ведучий і відомий волонтер поки не прийняв рішення балотуватися. У будь-якому випадку у нього хороші шанси поборотися за почесне друге місце і спробувати вийти до другого туру. Найімовірніше, головна інтрига київських виборів буде в тому, чи зможе Кличко перемогти в першому турі або вони пройдуть у два етапи. За право стати спаринг-партнером у другому турі чинного мера і йтиме реальна боротьба.
Пристрасті за мовою
Традиційно влітку в Україні настає спад політичної активності. Українці вважають за краще мітингувати з осені до весни.
Однак на цей раз "Слузі народу", завдяки законопроекту Бужанського, яким передбачалося відкласти набуття чинності частини положень "Закону про українську мову", вдалося зробити неможливе. Тисячі людей двічі збиралися під Верховною Радою, вимагаючи відхилити скандальний законопроект.
Мовна карта традиційно розігрується в Україні, коли потрібно перед виборами консолідувати свій електорат — показати йому, хто "свій", а хто "чужий". Тільки на цей раз президентська партія “вистрілила собі ж в ногу”. На відміну від Партії регіонів, яка завжди була майстром з розіграшу мовного пасьянсу, виборці "СН" концентруються не тільки на півдні й сході, але також у центрі та на заході. У спробі повернути симпатії російськомовних регіонів, де зараз активно зростає завдяки рейтингу "СН" популярність ОПЗЖ, президентська партія серйозно підірвала свою позиції на заході та в центрі. Частина депутатів від партії Зеленського різко виступили проти прийняття законопроекту. А "Європейська солідарність" Петра Порошенка отримала шанс вкотре показати, що вона єдина ефективна захисниця "армії, мови і віри". На тлі контурів "мовного майдану" в Раді так і не зважилися поставити законопроект Бужанського на голосування.
А пізніше з'ясувалося, що його не розглядатимуть у парламенті восени, а з початком навчального року він не матиме сенсу. Про це повідомили заступниця голови фракції "Слуга Народу" Євгенія Кравчук.
"Оскільки до осені він (проект закону Бужанського. — Прим. ред.) втратить свій сенс. Адже з першого вересня 2020 року російськомовні школи переходять на українську мову, тому цей закон не матиме сенсу і виноситиметься на розгляд Верховної Ради", — зазначила Кравчук.
Підіб'ємо підсумки — в "Слузі народу" примудрилися розсердити мільйони проукраїнськи налаштованих виборців, але так і не заслужили подяки проросійської частини свого електорату.
За черговий гол до своїх воріт "Слуги" можуть дякувати тільки собі, а в яких відсотках рейтингу обернеться "СН" дивний гамбіт із законопроектом Бужанського, скоро покажуть соцопитування.
 |
