Більш того - не створено й спеціального державного органу, який би мав взяти на себе відповідальність за розслідування саме високопосадової корупції. У стінах парламенту триває дивна суперечка, кому має підпорядковуватися такий орган, як він повинен називатися і хто більш гідний його очолити. Замість боротьби із корупцією маємо боротьбу із законопроектами про цю боротьбу.
Чому так відбувається - кореспондент Укрінформу попросила відповісти голову Комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Віктора Чумака, який є формальним співавтором одного із спірних законопроектів.
АНТИКОРУПЦІЙНЕ БЮРО НЕ МОЖНА СТВОРИТИ ПОРУХОМ РУКИ
- Пане Вікторе, складається враження, що впродовж останніх трьох місяців влада так і не відреагувала конкретними кроками на потреби суспільства. Що ви з цього приводу думаєте?
- 23 роки проти України йде корупційна війна. Саме вона зробила так, що корупція стала середовищем, в якому живе весь український народ. Доброчесна або доброчинна поведінка посадовця, на жаль, у цьому середовищі - поодиноке явище. Хоча, справді, сьогодні є величезний запит на антикорупційну боротьбу і на те, щоб державна політика змінилася кардинально.
За великим рахунком, звідки починається корупція? Вона починається згори - риба гниє з голови. В Україні за останній рік було створене відносно нормальне поле антикорупційного законодавства щодо відповідальності за корупційні правопорушення. Але реальних інструментів впровадження цього законодавства не вистачає. Ми не маємо спеціалізованого слідчого органу, який би боровся з корупцією, того самого Національного антикорупційного бюро. Тому даремно сподіватися, що за три місяці сталося б диво і всіх чиновників-корупціонерів держава посадила б за грати.
- Ви вважаєте, що суспільство має обмежитися очікувальною позицією?
- Суспільство справді хоче конкретних справ. Я теж хочу бачити порушені справи, багато хто хоче їх бачити.
- Проте ми не бачимо навіть порухів щодо цього.
- Розумієте, справи однозначно мають бути, але виключно в рамках закону. Не можна починати справи, хороші діла на підставі незаконних рішень чи незаконних слідчих дій. Хто виконує законодавство по боротьбі з корупцією? Це - МВС, СБУ, Генпрокуратура. Ось щойно, при вас, я розмовляв по телефону із заступником Генпрокурора. Це я не просто розмовляв так, а у конкретній справі, де є ознаки прямих корупційних дій, а місцева прокуратура не реагує. Скажіть мені, будь ласка, змінилася прокуратура якось за ці три місяці? Там що, з'явилися нові люди? Вони прилетіли з Марса, з Місяця, з Венери? Чи ми їх туди нових набрали? А змінилися люди в міліції, в СБУ, маю на увазі середню ланку?
- Так вони й не зміняться самі по собі.
- Правильно. Тому для того, щоб розпочинати дієву й активну протидію корупції, треба створити орган, який би боровся саме з високопосадовою корупцією. І цей орган маємо створювати з чистого аркуша. Не брати туди співробітників з СБУ, з Генпрокуратури, із МВС. У цей орган повинні піти абсолютно інші люди, які, щонайменше, пройдуть перевірку на «детекторі брехні». Вони повинні розписатися в тому, що готові, аби проти них у будь-який момент на службі використовувалася провокація хабара. У цей орган повинні піти люди, які будуть справді боротися з корупцією, в яких буде висока соціальна захищеність та висока зарплата. Бо за 5 тисяч гривень вони не будуть розслідувати злочини на мільйони доларів.
- Але ж ці люди, як ви кажете, не впадуть з неба?
- Цих людей треба підбирати. Вони є, але вони мають пройти скрупульозний відбір. І оскільки пропонований новий слідчий орган буде компактний за розміром, і опікуватиметься лише високопосадовою корупцією - таких людей потрібно відносно небагато. Проте цей орган не може з’явитися за порухом руки, його треба створити на підставі спеціального закону.
- Ви вважаєте, що відсутність закону про спеціальне бюро гальмує розслідування корупційних справ та притягнення їхніх фігурантів до відповідальності?
- Без сумніву, гальмує. Тому що на сьогодні справи знаходяться в СБУ, у прокуратурі, в міліції. Бо для змін потрібна політична воля Президента, Прем'єра, Генпрокурора, міністра. Потрібна політична воля усієї команди людей, які будуть із цим боротися.
РІВЕНЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ СУСПІЛЬСТВА ДО ХАБАРІВ УКРАЙ ВИСОКИЙ
- А усвідомлення свого професійного обов'язку?
- Вибачте, у нас і лікарі, і вчителі усвідомлюють свій професійний обов'язок, але беруть подарунки та хабарі. Це морально лікарям або вчителям брати хабарі? По-моєму, аморально. Але ж беруть. Бо рівень толерантності суспільства до корупції вкрай високий. Корупція у вигляді хабарництва не вважається злом, вона є додатковою конкурентною перевагою. І це величезна проблема. Так, Майдан відбувся, всі тепер на нього посилаються. Але він не змінив відразу свідомість мільйонів.
- На моє переконання, Майдан все-таки змінив усіх. Але ми зараз про чиновників говоримо.
- А про чиновників - тим більше. Я сумніваюся, що Майдан змінив свідомість десятків тисяч бюрократів. Тому що корупційна рента - це головне, за рахунок чого чиновники жили. Корупційна рента протягом 23 років виховувала чиновників, їх не можна змінити за один день і навіть за три місяці. Залишається дуже багато механізмів, що «живлять» корупцію, зокрема, зарегульованість бізнесу, адміністративні процедури, які дозволяють чиновникам діяти на свій розсуд. Електронного врядування немає, «єдине вікно» не працює. Усе це дає можливість чиновнику брати хабарі. Не можна зменшити рівень корупції самими лише заходами карального характеру. Мають бути превентивні механізми, які прибирають причини корупції, навіть механізми, які виховують дітей зі школі, із садка. У нас діти йдуть у садок і при них батьки дають гроші вихователькам. Хіба мало таких випадків?
- Це все ж таки хабарництво на побутовому рівні.
- А, по вашому, це не корупція? Вона звідси росте, це ноги корупції, це її живильне середовище. Коли людина готова давати хабар - 10, 100 чи 200 гривень у садочку...
- Однак це різні масштаби.
- Стоп. Якщо ви готові давати 100, то ви дасте і 100 тисяч. Якщо ви вмієте, якщо у вас є 100 і у вас буде 100 тисяч для того, щоб отримати мільйон, - ви дасте і сто тисяч.
- Повернімося до «риби, яка гниє з голови». Нині у парламенті «гуляють» два законопроекти щодо створення органу, який має протидіяти корупції. Експерти стверджують, що зараз там точиться запекла боротьба між авторами цих документів. Йдеться про законопроект, ініційований групою ваших однодумців - «Про Національне бюро антикорупційних розслідувань» та Пашинського - «Про національну Службу боротьби з корупцією».
- Немає ніякої боротьби. Півтора тижні тому ми дійшли згоди об'єднати свої зусилля для роботи над одним спільним документом.
- Цікаво, чий варіант буде взято за основу?
- За основу буде взято те, що ми концептуально проговоримо. А яка різниця? Там 90% тексту однакові. Є відмінності щодо порядку призначення керівника цього органу, та й усе, більше відмінностей там немає.
НЕ ЗАДЕКЛАРУВАВ ДОРОГИЙ ГОДИННИК - ІДИ ДО В'ЯЗНИЦІ
- А якийсь партійний «інтерес» не відчувається, мовляв, моє буде зверху? Ви - з «УДАРу», Пашинський - від «Батьківщини».
- Тут відчувається спроба ручного керування службою. Мені здається, що призначення керівника слідчого органу за політичними квотами та політичними принципами ми вже проходили. Є ризик перетворити такий орган у знаряддя політичних репресій. У законопроекті Пашинського пропонується, щоб керівника цього органу призначало РНБО. На мою думку, це нонсенс та непрофесійний підхід. Тому що РНБО як дорадчий орган при Президентові не має права нікого призначати, може дати тільки пораду Президентові. Глава держави може дослухатися до неї або ні, а рішення РНБО він вводить у дію власним Указом. І ось тут - заковика. Президент не має права призначати людей на посади, про які не сказано в Конституції жодного слова, тобто про керівника Антикорупційного бюро. Внести зміни сьогодні до Конституції неможливо. Ми не знайдемо для цього 300 голосів. Якщо буде прийнято варіант призначення керівника, як пропонується зараз у законопроекті Пашинського, то будь-яка група народних депутатів завтра подасть звернення до Конституційного Суду, і такий закон буде визнано неконституційним. Кому це потрібно?
Чому польське антикорупційне бюро наражалось на критику, коли воно було створене саме за таким політичним принципом і його голову призначав президент? Тому що було дуже багато скандалів. Ця служба починала стежити за політичними опонентами правлячої партії і працювати виключно проти них. Потім вони таки прийшли до того, що треба запроваджувати конкурсні засади при призначенні керівника.
Сьогодні Польща вже досягла чималих успіхів. Там зараз міністру транспорту, який не задекларував годинник вартістю понад 3 тисячі євро, світить до п'яти років в'язниці.
- Наскільки я знаю, ваші опоненти стверджують, що вони пропонують створити орган, який буде рівновіддалений від Кабміну й Адміністрації Президента.
- На жаль, я під цим твердженням не бачу реальної основи. Президент до складу РНБО крім тих 6-ти людей, які входять туди за Конституцією, може своїм рішенням ввести ще скільки завгодно людей. У нас же було за президентства Ющенка в РНБО по 35 осіб! Все одно це орган, який створюється Президентом, політичною посадою та політичною фігурою. Як створене через РНБО Бюро буде рівновіддаленим від політичних центрів впливу?
Ми ж пропонуємо інший варіант, який повністю відповідає чинній Конституції. Кабінет Міністрів лише зафіксує призначення керівника Бюро, якого вибере незалежна Конкурсна комісія, до якої увійдуть представники Президента, Кабінету Міністрів, Генпрокуратури та Мін'юсту, всього 11 осіб. Таке призначення має тривати у два етапи. Спочатку вибирається 3 людини з усіх, хто подає документи, а потім із цих трьох через інтерв'ю комісією обирається одна людина. Інтерв'ю цих трьох претендентів на посаду голови відбуватиметься у прямому ефірі перед телекамерами. Це обов'язково побачить вся країна. І Кабінет Міністрів не має права відхилити рішення Конкурсної комісії, він просто оформляє це своїм рішенням.
- Чому саме Кабінет Міністрів?
- Аби «вписати» Антикорупційне бюро у конституційне поле, йому необхідно надати статус центрального органу виконавчої влади. Воно ж не може з правової точки зору висіти «у повітрі». І саме Кабмін у нас має право утворювати та ліквідувати центральні органи виконавчої влади, відповідно до Конституції 2004 року.
Розумієте, аматорство - дуже добре, це прекрасно, але тут треба підходити професійно.
- Ви пропонуєте, щоб цей орган все ж таки мав не звичайний, а, як записано у законопроекті, «спеціальний статус». У чому полягає його особливість?
- Такий спеціальний статус саме і гарантує незалежність цього органу від Кабінету Міністрів. Він передбачає, що законом, а не рішенням уряду визначається фінансування, спеціальний порядок призначення і звільнення голови, працівників цього органу. Спеціальний статус - це і проведення оперативно-розшукової діяльності. Наші опоненти закидають, що ми начебто вибиваємо надмірні зарплати працівникам Антикорупційного бюро. Зарплати справді мають бути не лише високими, а й зафіксованими в законі, має бути окрема стаття в держбюджеті. Щоб не бути залежними від Кабінету Міністрів, який може тиснути на службу через фінансування, захоче - підвищить, не захоче - зріже.
- Однак зарплата на рівні 50-ти мінімумів, а це сьогодні десь 60 тисяч гривень, виглядає для наших реалій більш ніж захмарною. Це у кілька разів вище, ніж у Президента чи Прем'єра. Хіба це нормально?
- Це зарплата керівника цього органу, і думаю що вона є абсолютно нормальною. Тому що така людина може порушуватиме справи проти Президента і Прем'єра. Проте я б не радив зараз зациклюватися на рівнях зарплат. Це ті питання, над якими ще можна дискутувати. Головне - сам принцип, що зарплата визначається законом, а не Кабміном у ручному режимі.
ІЗ ЗАРПЛАТОЮ У 5 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ВАЖКО РОЗСЛІДУВАТИ БАГАТОМІЛЬЙОННІ ОБОРУДКИ
- Ви сподіваєтеся, що зарплата в 60 тисяч гривень утримає потенційного корупціонера від спокуси взяти хабар у мільйон доларів?
- Давайте дамо слідчому 5 тисяч гривень, тоді він точно буде брати хабарі, розслідуючи справи на мільйони. Ми вже таке проходили. Зрозумійте, це європейський і світовий досвід. У Сінгапурі, коли там створили таке бюро, його керівник отримував утричі більше, ніж президент.
- Я до того, що на фоні тотальної бідності держави такий високий рівень зарплат може звести нанівець перспективу ухвалення вашого законопроекту?
- Ухвалення нашого законопроекту може звести нанівець існування паралельного альтернативного законопроекту. Оце зведе нанівець, точно. Бо якщо підтримають один - 150 голосів і другий - 150, це означає провал ініціативи. Я остерігаюсь, щоб не почався «парад» нових законопроектів. Спочатку ми подали один документ - з'явився інший, ми подали другий - з'явився третій. Нині ми готові до компромісів. Наших опонентів не влаштовував віковий ценз у 35 років та обов'язковість юридичної освіти у керівника Бюро - і ми це прибрали. Якщо зараз із політичної точки зору когось не влаштовує щось інше - давайте обговорювати. Головне, щоб сама інституція була створена якнайшвидше.
- Але ви говорите, що, в принципі, станом на сьогодні ніби вже немає спірних моментів?
- Жодних принципових спірних моментів, окрім призначення. Одні хочуть призначати вручну через політичне призначення, ми хочемо призначати через відкритий конкурс. Добре, що вже створена спільна депутатська група. Ми плануємо відкликати існуючі законопроекти, напрацювати новий документ і віддати в Адміністрацію Президента, або у Кабмін. Ми готові взятися до роботи хоч завтра, з тим щоб не пізніше 20 червня покласти його на стіл Порошенку чи Яценюку - нехай вносять вони.
- Напевне, у ході цієї президентської виборчої кампанії ви намагалися «прозондувати» ставлення Порошенка до створення Національного бюро з антикорупційних розслідувань.
- Його позиція чітка й однозначна. Петро Олексійович налаштований на те, щоб був створений такий спеціалізований орган. Ми говорили про це неодноразово - і на фракції, і просто при зустрічах. Про готовність розпочати ефективну боротьбу із корупцією свідчить і чимало його публічних заяв.
- Ви хочете сказати Порошенку, що ми створюємо службу, яка буде за тобою стежити?
- Так, ми і про це говорили. А як же інакше. Порошенко не заперечує, аби Антикорупційне бюро стежило не лише за міністрами, але й за ним особисто. У будь-яких цивілізованих країнах це усталена практика. Хіба не сидять там президенти чи їх найближчі родичі за корупцію? Або ми створимо Національне бюро з антикорупційних розслідувань, або в нас нічого не буде.
Приклад Грузії. Саакашвілі створив такий орган і відразу відсік усі можливості красти на тендерах, брати хабарі в прокуратурі чи в судах тощо. Президента Саакашвілі у Грузії вже нема, а система працює. Потрібно спочатку, щоб була політична воля, потім правильний інструмент, який відточується, а з часом цей правильний інструмент створює традицію, процедуру, стандарт, поведінку.
- Хто контролюватиме діяльність НБАР?
- Спеціальний прокурор у штаті Генпрокуратури. Таких посад у нас не було. У більшості країн світу, де діють такі органи, є не лише спеціальний прокурор, а й спеціальний антикорупційний суд або спеціальні судді в рамках судів загальної юрисдикції, які розглядають корупційні справи.
Наш законопроект розробляється не місяць і не два. Його основні автори працювали над ним із 2009 року. Це не моє одноосібне дітище, над ним працювали багато громадських активістів. Він пройшов багато міжнародних експертиз. Ми врахували практики таких країн, як Польща, Франція, Молдова, Румунія. Він уже адаптований до стандартів ЄС. Це абсолютно визнали і Європейська комісія, і Сполучені Штати.
- Вам закидають, що окрім високопосадовців першого-третього рівня, маєте намір займатися і корупцією в сфері приватного бізнесу.
- Так це ж логічно. Якщо правоохоронні органи, розслідуючи корупцію у сфері бізнесу, з'ясовують, що корупційна оборудка стосується діянь чиновників першого-третього рівня, то вони цю справу зобов'язані передати до Антикорупційного бюро.
СБУ ТА МВС НЕ ЗМАГАТИМУТЬСЯ ЗА ПРАВО РОЗСЛІДУВАТИ КОРУПЦІЙНІ ЗЛОЧИНИ
- А якщо чиновник нижчого рівня?
- Тоді нехай займається цим МВС. Якщо оборудка вище 600 тисяч гривень, то цим теж займатиметься Антикорупційне бюро. У нас є розподіл за суб'єктами і за рівнем оборудки. Якщо ми не будемо відстежувати зв'язки від бізнесу до чиновників і навпаки - від чиновників до бізнесу, то не досягнемо бажаного результату.
- Чи не буде горезвісної змагальності, яку ми бачимо й досі, коли міліція намагається себе бити в груди і казати, що це наша перемога, а СБУ - наша?
- Якраз цю нездорову змагальність ми законом про НБАР і хочемо перервати, оскільки там має бути чітко записано: хто і за яких умов займатиметься розслідування корупційних справ.
- У пояснювальній записці йдеться, що «прийняття цього закону не потребуватиме збільшення бюджетних видатків, необхідне фінансування може бути забезпечене за рахунок економії бюджетних коштів внаслідок перерозподілу функцій правоохоронних органів».
- І це справді так. Сьогодні кількість правоохоронців, які займаються розкриттям корупційних злочинів, сягає 15 тисяч. А у штаті НБАР передбачена чисельність у 1200 осіб. Отже, ми можемо заощадити кошти, якщо перебираємо на себе частину функцій із СБУ, прокуратури, МВС. Відповідно, скоротяться там штатні посади і з'явиться можливість підняти нашим слідчим заробітні плати до гідного рівня.
- Знову ж таки, цитую законопроект, що в складі НБАР «передбачається підрозділ розшуку, арешту майна та розпорядження арештованим майном». Чи не йдеться про те, що ви будете займатися реалізацією такого майна. Адже зараз Кабмін ініціює зовсім інший Порядок, де запроваджується механізм реалізації заарештованого майна державними підприємствами через біржі.
- Питаннями розпорядження заарештованого майна може займатися тільки суд. Він приймає рішення, що це майно передається для його реалізації у спеціальний уповноважений орган виконавчої влади, який називається Міністерство юстиції України. Все майно реалізується через Мін'юст і через компанії, фірми, організації, які визначаються на тендері як такі, що можуть реалізовувати майно. Іншого порядку в країні немає.
- Але постановою Кабміну пропонується інше.
- У тому то й справа, що цей Порядок виглядає, м'яко кажучи, дещо корупційним. Там пропонується застосовувати ручний режим, оскільки немає критерію вибору підрядників, які будуть брати на реалізацію майно, що є речовим доказом. Будь-яка норма, яка не визначає чіткий порядок передачі і віддається на розсуд чиновника, - корупційна. Я цей проект постанови вже передав на антикорупційну експертизу до незалежних неурядових організацій. Тому що порядок, коли сам слідчий, представник МВС, чи представник суду визнає, кому передати і як оцінити майно, викликає багато запитань.
Оцінювати майно мають незалежні оцінювачі і тільки вони можуть зробити оцінку, а не МВС. На сьогодні є порядок оцінювання майна і його передачі на реалізацію, чим опікується Мін'юст. Навіщо його ламати і переводити у ручний режим - мені абсолютно не зрозуміло.
- Урядовий уповноважений із питань боротьби з корупцією Тетяна Чорновол відмовилася від подальшої співпраці над удосконаленням вашого законопроекту. Ви справді претендуєте на першу посаду в керівництві Бюро?
- У жодному разі. Коли ми з Тетяною обговорювали цей законопроект, Чорновол висловилась у тому дусі, що Бюро не можуть очолювати юристи, бо юристи апріорі нечесні люди, мовляв, вони шукають, як обійти закон. Це мене, чесно кажучи, образило. Тому що я сам юрист, і мене це зачепило. І коли вона запитала: «А скільки ви знаєте чесних юристів?», я сказав, що себе вважаю чесним. Якщо це сприйнято у тому дусі, що я хочу очолити Бюро, то це, вибачте, її власна інтерпретація. У нас є чимало класних та чесних юристів, я вам зараз назву з десяток прізвищ, починаючи з Коліушка, Котляра, Мельника та інших, яким на посаді директора Бюро я буду тільки аплодувати.
- Тобто, ви спростовуєте версію, що цей закон писався під вас?
- Звичайно! Для мене важливо, щоб цей орган був створений. Хоча не виключаю, що можу подаватися на конкурс, якщо такий орган буде створено у відповідності до нашої концепції. Але, наголошую, на конкурс! Якби я хотів написати закон під себе - я би з радістю вчепився у проект Сергія Пашинського, адже як представнику «УДАРу» мені було б вигідно, аби це призначення одноосібно здійснював новообраний Президент.
- І тим не менше, ви бачите сферу докладання своїх зусиль у НБАР, а Чорновол, отримавши посаду урядового уповноваженого у боротьбі з корупцією, - ні. І це, напевне, шкодить справі.
- Я не переводжу наші відносини в особисту площину. У мене з нею нормальні стосунки. Я не вважаю її конкурентом. Справі шкодить передчасне «примірювання» на себе посади директора Бюро будь-ким. Ми лише страждаємо від усіх цих розмов. Бо у сфері антикорупційної діяльності не так багато людей, які можуть щось зробити. Тому це дуже шкодить справі, коли ці люди протиставляють себе одне одному. Мені шкода, що ті, хто призначили Тетяну Чорновол на її сьогоднішню посаду, не пояснили їй, що ця посада без повноважень.
РАХУНКИ КЛЮЄВА, АЗАРОВА ТА ПШОНКИ «РОЗКОПУЮТЬ» ГРОМАДСЬКІ АКТИВІСТИ
- У Чорновол є хороший політичний капітал. Вона майстерно проводить розслідування, хороший журналіст, хороша людина. Тут немає жодних сумнівів. Але мені здається, що люди, які стоять за нею, просто спекулюють на цьому. Вони націлені на те, щоб нашого законопроекту просто не було.
- Її нинішня посада в уряді може знайти своє відображення у вашому законі?
- Чесно кажучи, сьогоднішня посада Чорновол за своєю природою зовсім інша. Це інша функція та інші повноваження, це суто превентивна, а не слідча робота. На нинішній своїй посаді вона не зможе керуватися цим законом. Але якщо вона стане керівником Національного бюро антикорупційних розслідувань - будь ласка. Тоді цей закон надасть їй відповідні повноваження.
Я би порадив Тетяні не воювати з людьми, які повинні бути її союзниками, і дослухатися до професійних порад. Не варто розпалювати конфлікти.
Завданням урядового уповноваженого з питань боротьби з корупцією у центральних органах виконавчої влади є розробка превентивного антикорупційного механізму в державній службі. Щоб чиновники своєчасно та достовірно подавали свої декларації, щоб були прописані стандарти й процедури, які б виключали ймовірність корупції. Людина, яка посіла цю посаду, повинна розробляти превентивні механізми діяльності чиновників, а не проводити слідчі дії.
- Гадаєте, такі люди як Чорновол, з її безкомпромісністю доводити почате до кінця, можуть вдовольнитися просто розробкою превентивних заходів? Для неї, напевне, як і для більшості з нас, дуже важливо якнайшвидше побачити корупціонерів, зокрема Януковича та компанію, на лаві підсудних щонайменше - в Україні.
- Україні їх ніхто не видасть, поки в Росії є Путін. Давайте не будемо обманювати ні себе, ні інших. У Європу Янукович уже не втече, його місце - в Росії і не факт, що надовго. Якщо він стане невигідним для Путіна, то в нього єдина дорога - на цвинтар, але ніяк не в Україну.
Такого свідка Путін не відпустить. Як, до речі, й Захарченка чи Пшонку. Усі вони однозначно працювали на Росію. Із прицілом на розвал України та її нищення. Хто ж їх віддасть? Щоб потім можна було використати проти Путіна в якомусь міжнародному суді? А до цього вже все йде. До Гаазького трибуналу, а не просто до українського суду. Тому говорімо правду - їх ніхто не видасть, доки там не зміниться влада. Коли вона зміниться, залежить від росіян, а не від нас з вами.
- Ви посилаєтеся на необхідність співпраці з громадськими організаціями. Але ж боротьба із корупцією вимагає спеціальних знань, відповідного досвіду та професійних навичок. Не перебільшуєте їхні можливості?
- Їхні можливості насправді владою недооцінені. Бо внесок багатьох громадських організацій дуже великий, хоча й не публічний. У їхньому доробку не просто поради чи заклики до боротьби із корупцією, а конкретні дії і конкретні результати.
Скажімо, Віталій Шабунін з Центру протидії корупції разом зі своїми колегами ще за часів Януковича зміг зупинити корупційні тендери більш як на мільярд гривень. Ще й Майдану не було, а вони методично подавали через народних депутатів звернення до прокуратури щодо незаконної діяльності фірм Януковича-молодшого.
Всі вони - волонтери, громадські активісти. Цим молодим хлопцям і дівчатам насправді ціни немає. Це вони перетворювали журналістські розслідування Лещенка та Чорновол про рахунки Клюєва, Януковича, Азарова, Пшонки у юридичні документи, які клали на стіл правоохоронним органам європейських країн і які стали підставами для введення санкцій. Не наші правоохоронні органи це робили, а вони. Витягували на світ Божий нерухомість українських високопосадовців у Австрії, Великій Британії, проводячи за кордоном власні розслідування.
Тому я й говорю, що з правоохоронної системи, із людей, які донедавна носили міліцейські погони, в Антикорупційне бюро ніхто не має піти. Усі вони вже інфіковані вірусом корупції та тягарем професійної деформації.
Антикорупційною діяльністю мають займатися молоді, енергійні люди з освітою українських і зарубіжних університетів. Вони не обтяжені зв'язками та страхом перед високими чинами і щиро вірять, що можна побудувати країну, в якій буде комфортно її громадянам. Бо влада працюватиме на суспільство, а не навпаки.
Наталія Андрусенко,
Укрінформ
