До яких пір окремі народні депутати будуть "сидіти на двох стільцях"?

Стаття 78 Основного закону України прямо забороняє народним депутатам України мати інший представницький мандат, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Свіжий, хоча і дещо формальний приклад. 27 лютого 2014 року Верховна Рада України постанову № 800-VII «Про призначення Яценюка А. П. Прем'єр-міністром України». У той же день було сформовано й новий уряд, а згодом виконуючий обов’язки Президента України Олександр Турчинов призначив нових голів обласних державних адміністрацій,до складу яких увійшли й деякі народні депутати. З юридичної точки зору такі кадрові зміни можна вважати обставинами, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності. У такому випадку відповідно до частини 3 статті 78 Конституції України народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення описаних вище обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.

Важливо, що відповідно з частиною 3 статті 3 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат, призначений (обраний) на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, і повноваження якого не припинено в установленому законом порядку, допускається до виконання обов'язків за такою посадою не раніше дня подання ним до Верховної Ради України заяви про складення повноважень народного депутата України. На практиці все виявляється з точністю до навпаки: голови деяких обласних адміністрацій аж ніяк не бажають розлучатись з дорогим серцю мандатом народного депутата. Виявивши таких сумісників, редакція Громадської організації «Україна без корупції» склала спеціальний «чорний» список. До нього належать:

	голова Сумської ОДА Володимир Шульга,
	голова Херсонської ОДА Юрій Одарченко,
	голова Закарпатської ОДА Валерій Лунченко,
	голова Одеської ОДА Ігор Палиця,
	голова Львівської ОДА Ірина Сех.
	Не склав депутатського мандату і Голова правління АТ «Ощадбанк» Андрій Пишний.

 Бездіяльність з боку названих вище депутатів є протиправною. Це є зловживанням владою, яке призводить до негативних наслідків, адже унеможливлює створення відкритої, прозорої системи ухвалення та прийняття важливих нормативно-правових актів, сприяє неперсональному голосуванню.

Досить показовою ілюстрацією ставлення «нової» влади до цього питання стало обґрунтування суміщення посад народних депутатів колишніх в.о. голови Адміністрації Президента Сергія Пашинського і в.о. заступника голови Адміністрації Президента Андрія Сенченка.

Основуючись на офіційній відповіді Адміністрації Президента на інформаційний запит інформаційного агентства «Українські новини», опублікованій на сайті інформагентства, на пана Пашинського було покладено тимчасове виконання повноважень Глави Адміністрації Президента України, а на пана Сенченка – тимчасове виконання повноважень Заступника Глави Адміністрації Президента України. Основне їх місце роботи – Верховна Рада України, вони є народними депутатами. Згідно з цим документом Пашинський та Сенченко не отримували заробітну плату в Адміністрації Президента. З такого роз’яснення ситуації виникають два закономірні питання. Якщо особи, які є народними депутатами України, виконують повноваження передбачені для першої категорії державних службовців (згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу»), то чи не є їх дії перевищенням повноважень? Яка юридична сила рішень, прийнятих особами, які фактично обіймають посади першої категорії державної служби, але мають статус народних депутатів? Ані логічного, а тим паче юридичного обґрунтування правомірності дій вищевказаних осіб у відповіді на інформаційний запит надано не було.

Незважаючи на неодноразові заклики Президента України Петра Порошенка про припинення суміщення посад, перший заступник Голови Адміністрації Президента Геннадій Зубко до цих пір не склав повноваження народного депутата України. Вочевидь, передвиборче гасло пана Порошенка «Жити по-новому» для пана Зубка залишається лише гаслом.

Народні депутати України дуже часто порушують і вимогу щодо часових рамок подання заяв, передбачену законом. В той час як більшість членів уряду взяли приклад з Прем’єр-міністра України і подали заяви про складення повноважень народного депутата України протягом передбаченого законом строку, вельмишановний Перший віце-прем’єр- міністр (а тепер Генеральний Прокурор України) склав повноваження народного депутата України тільки 13 травня 2014 року, а посаду Першого віце-прем’єр-міністра обіймав з 27 лютого 2014 року, що аж ніяк не вкладається в визначений законом термін у 20 днів. 13 травня 2014 року достроково, але з порушенням встановлених законом строків припинено повноваження народного депутата Володимира Бондаренка, який обіймав посаду голови Київської міської державної адміністрації, і Тетяни Слюз, котра є головою Державної казначейської служби України.

 Зберігається й тенденція запровадження посад почесного ректора, але на практиці це означає, що безпосереднє керівництво й управління навчальними закладами здійснюють ці особи. Яскравим прикладом може бути пан Сергій Ківалов, який є Президентом Національного університету «Одеська юридична академія», разом з тим в цьому Виші є й посада ректора, яку обіймає Володимир Завальнюк. Цікаво, як розподіляють повноваження ці особи?

Народний депутат України 7 скликання Поплавський Михайло Михайлович взагалі не вдавався до таких дрібниць, як припинення діяльності, несумісної з депутатським мандатом. До Громадської організації «Україна без корупції» надійшли копії дипломів бакалавра, видані цього року та підписані Президентом Національного університету культури та мистецтв України Михайлом Поплавським. Який же юридичний статус цих документів, адже народний депутат України не може обіймати адміністративну посаду у вищому навчальному закладі і тим паче підписувати дипломи випускників, а бути лише почесним ректором (президентом) Вишу? Чи має юридичну силу підпис почесного ректора (президента)?

У той же час паном Томенком запропоновано законопроект № 4380 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони сумісництва посади почесного ректора (президента), начальника, директора вищого навчального закладу державної та комунальної форми власності. Поки що він опрацьовується в комітеті. Відповідно до даного проекту закону пропонується обмежити сумісництво посади почесного ректора вищого навчального закладу державної форми власності із посадами народних депутатів України, Президента України, Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, Прем'єр-міністра України та іншими посадами. Цим законопроектом нівелюється можливість зловживання своїм посадовим становищем вищезазначеним особам шляхом призначення на посаду почесного ректора, (президента), начальника, директора вищого навчального закладу державної та комунальної форми власності і отримання відповідної виплати грошового утримання за рахунок вищого навчального закладу. Підкреслюється, що сумісництво посад створює ряд проблем: можливість тиску з боку керівництва(почесних ректорів), зловживання владою і корупцію у вищих навчальних закладах.

Яким же чином викоренити звичку народних обранців «сидіти на двох стільцях»? На жаль, механізм, прописаний Конституцією, не завжди виявляється ефективним, а тому виникає необхідність запровадження більш жорсткої, менш формалізованої процедури для уникнення суміщення посад, що суперечить букві закону. На наш погляд, можна вдатись до застосування механізму автоматичного (без написання народним депутатом України особистої заяви про дострокове припинення повноважень) позбавлення депутатського мандату при призначенні особи до державних органів чи органів місцевого самоврядування, у разі, коли особа обіймає керівні посади, є на державній службі, входить до наглядової ради підприємства або організації.

І насамкінець хотілося б звернутись до народних обранців з запитанням: до яких пір вони будуть порушувати Основний закон України? Чи задля їх теплого місця в статусі народного депутата загинули і гинуть українці? Коли нарешті народні депутати України стануть взірцем законності і політичної волі? Як можуть ті, хто створює закон, але не виконує його вимог, вимагати його виконання від звичайних громадян?

Анна Запорозчук

Спеціально для ГО «Україна без корупії»