ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»
USD 27,63
EUR 33,50
UaRu
  1. Головна
  2. /
  3. Аналітика
  4. /
  5. «До нас їде ревізор!» або як потерпає бізнес в Україні від численних перевірок

«До нас їде ревізор!» або як потерпає бізнес в Україні від численних перевірок

358

Малий і середній бізнес – рушійна сила економічного прогресу. У розвинених країнах у цьому секторі виробляється до 70 відсотків ВВП. Тому саме завдяки малому і середньому бізнесу в Україні може бути збудовано сильну ефективну економіку, яка забезпечить людей роботою, достатнім заробітком, створить конкурентну продукцію та наповнить бюджет грошима. Здавалось би ось куди держава повинна спрямовувати свої ресурси, підтримку та увагу, створювати найбільш сприятливі умови для розвитку.

На жаль, про реальні кроки в цьому напрямку з боку влади в Україні поки що можна тільки мріяти.

Публічно багато хто з вищих посадових осіб держави заявляють про активну роботу по створенню сприятливих умов для підприємництва, в тому числі щодо зменшення тиску з боку контролюючих органів, спрощення дозвільних процедур та звітності. Однак кожен, хто здійснює підприємницьку діяльність, підтверджує, що такі заяви мають мало що спільного з реальністю, а корупція та хабарництво так і залишаються системною перешкодою розвитку бізнесу. Щодня підприємець стикається з безліччю планових і позапланових перевірок багаточисленних контролюючих органів, різного роду приписами, актами, позовами, після чого складається враження наче держава має намір не розвивати бізнес, а відбити всяке бажання ним займатися. На підприємство навідуються різного роду перевіряючі до ста, а то і більше разів на рік, що унеможливлює нормальну роботу підприємств та їх зосередження на основному завданні бізнесу – надання кваліфікованих послуг, виконання якісної роботи чи створення конкурентного товару з метою одержання прибутку. Підприємці витрачають час, людські ресурси, зазнають збитків під час роботи контролюючих органів. Замість стабілізації і полегшення здійснення підприємницької діяльності цілі ревізійних органів зводяться до кількісного збільшення показників «виявлених порушень» та власного збагачення перевіряючих.

У чому ж причина існуючого безладу в цій сфері та відсутності належного реагування державних інституцій? З моменту проголошення незалежності України влада не спромоглася навести лад, викорінити свавілля з боку контролюючих органів та корупцію в регуляторній діяльності. У спадок від радянської системи Україні дісталась репресивно-каральний механізм державного управління. Крім того, за час незалежності було створено десятки нових контролюючих та перевіряючих органів. За відсутності закону, який би регулював регуляторну діяльність органів влади їх наплодилось як грибів після дощу із дубльованими повноваженнями, і за відсутності чітких правил та умов перевірок та розвиненою корупційною складовою діяльності таких органів, вони стали справжньою бідою для економіки країни. Першим кроком щодо подолання безладу в сфері перевірок підприємств став Указ Президента України «Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності»1999 року, котрий впорядкував систему контролю та перевірок. У ньому було визначено обов’язкове попереднє повідомлення суб’єкта підприємницької діяльності про проведення перевірок за 10 днів, передбачено чіткі підстави для проведення позапланових перевірок та перелік контролюючих органів. А головне – Указом було введено правило, згідно з яким планові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений та повідомлений суб’єкту підприємництва органом державної податкової служби. Також було встановлено, що органи виконавчої влади не можуть приймати рішення щодо запровадження будь-яких заборон або обмежень підприємницької діяльності, якщо повноваження на запровадження таких заборон або обмежень прямо не передбачені законом. Фактично основним органом, якому надано прерогативу вирішення таких питань, став суд.

Однак з моменту прийняття Указу суттєво змінилось спеціальне законодавство з питань контролю. Набрали сили норми спеціальних законів, пов’язані з проведенням перевірок, накладанням штрафів, повноваженнями контролюючих органів. І правовідносини в цій сфері потребували прийняття Закону щодо дерегулювання підприємницької діяльності, який збалансує інтереси держави та бізнесу в питаннях перевірок, встановить чіткі та єдині для всіх суб’єктів правила гри. І ось в 2007 році приймається Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Фактично його метою мало стати сприяння здійсненню підприємницької діяльності, спрощення процедури контролю з боку державних органів, формування оптимального співвідношення між ринковими механізмами і державним регулюванням господарської діяльності при обмеженні втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання з метою нівелювання адміністративних, економічних, правових та інших перешкод на шляху розвитку ринкової економіки. Тобто ціллю Закону було саме дерегулювання підприємницької діяльності. Однак з прийняттям такого довгоочікуваного Закону ситуація не тільки не покращилась, а ще більше ускладнилась і обросла корумпованими схемами, зловживаннями з боку чиновників-контролерів. Найкращим підтвердженням цьому є нинішній стан української економіки, який свідчить про неефективність нормативно закріпленого порядку державного регулювання господарської діяльності, необхідність подальших пошуків найоптимальніших шляхів державного впливу на сферу господарювання, економічного аналізу впливу різних засобів державного регулювання господарської діяльності з метою виявлення необхідності їх послаблення.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не вирішив основних проблем дерегулювання підприємництва.

По-перше, не зменшилась кількість контролюючих органів. Сьогодні за даними Федерації роботодавців України близько 70 (!) державних органів мають право здійснювати перевірку підприємств. Більше всіх бізнес перевіряють: Держслужба надзвичайних ситуацій, Служба гірничого нагляду та промислової безпеки, а також органи податкової служби, Санітарною та Ветеринарною службами. Крім того, в списку активних «ревізорів» – Пенсійний фонд, Держінспекція з питань праці, МВС, Фонд соцзахисту інвалідів, СБУ і прокуратура.

Витрати держави на проведення однієї перевірки складають 11,6 тис. грн, а середній розмір надходжень від фінансових санкцій з розрахунку на одну перевірку – 479 грн.

Підприємствами-рекордсменами за кількістю відвідань перевіряючими органами в своїх сферах можуть стати Державне підприємство «Великобичківське лісомисливське господарство», яке з 1 квітня минулого року перевіряли 65 разів (!) 26 державних органів та виробник сільськогосподарської продукції Товариство з обмеженою відповідальністю «Нібулон», котре за 2012 рік зазнало 533 перевірки (!).

Для бізнесменів це означає втрату не тільки нервів, але й часу (в середньому 15% робочого часу керівники підприємств витрачають на спілкування з державними органами) та до матеріальних втрат для підприємств - штрафів або неофіційних платежів працівникам державних органів.

Наприклад, Державна хлібна інспекція (ДХІ) не має права перевіряти підприємства частіше, ніж один раз на рік, згідно з положенням про роботу цього органу. Але на ділі в минулому році в «Нібулон» інспекція навідувалася кожен місяць, як зазначено на сайті цієї компанії. На супровід перевіряючих з ДХІ «Нібулону» доводилося виділяти в середньому по 15 співробітників. Кожну з перевірок податкової, фінінспекції, соціальних фондів тощо супроводжували від 5 до 300 представникам компанії.

Витрачені на перевірки людино-години – не головна проблема. 44 з 70 перевіряючих органів мають право припиняти роботу підприємства, підрахували в Федерації роботодавців України. Торік вони скористалися цим правом 154,6 тис. разів. Середній простій тривав 45 днів.

У скільки обходиться день простою для підприємства? Для перукарні - це збитки від 700 до 1000 гривень, хлібокомбінату – від 100 000 до 225 000 гривень. Коли в листопаді 2012 року у податкової служби виникли претензії до виробника мінеральних вод IDS Group і він був змушений призупинити роботу свого Миргородського заводу, щоденні збитки компанії сягали 3 млн гривень, констатував тоді гендиректор групи Марко Ткачук. Втрати меткомбінатів від такого простою можуть досягати від 1 до 3,6 млн гривень, гірничо-збагачувальних комбінатів – від 32 тис до 30 млн гривень.

Але збитки кожного окремого підприємства – це втрати економіки в цілому. Простій бізнесу через перевірки у минулому році в масштабах країни означав втрати в 27 млрд гривень, або 1,9% ВВП, йдеться в звіті.

По-друге, не зведено до мініміму контролюючі і фіскальні повноваження і не зроблено акцент на консультативних і методичних повноваженнях. Практика підтверджує таку закономірність: що складнішим є регуляторне середовище для ведення господарювання на центральному й регіональному рівнях - дозвільно-погоджувальні, митні, процедури, оподаткування, оренди, землекористування - то більше підстав отримують представники органів влади для вимагання хабарів у тій чи іншій формі та вчинення корупційних дій.

Регуляторна функція державних органів – не «вибивання» грошей, а контроль за дотриманням законодавства, попередження аварій і т.д. Але з цими функціями перевіряючі часто якраз не справляються. Причина – вони перевіряють підприємства безсистемно, в той час як у західних країнах запроваджено ризик-орієнтований підхід, тобто прийдуть лише до того, хто демонструє ознаки порушення законів, правил безпеки і т.д. З іншого боку, на утримання перевіряючих органів у 2012 році було витрачено 24,1 млрд. гривень (тобто 1,7% ВВП). У перерахунку на одну перевірку держава витратила 11 600 гривень. При цьому сума штрафів, накладених на підприємства, склала 3,3 млрд гривень, до відповідальності притягнуто 650 000 чоловік. За фактом в казну було сплачено 990,9 млн гривень, або 30% від суми нарахованих штрафів – значна частина штрафів оскаржується бізнесом. Тобто одна перевірка принесла до бюджету в середньому 479 гривень.

Перевірки стали інструментом силового тиску на підприємців. Багатьом бізнесменам вигідніше і простіше заплатити хабара чиновнику, аби він не був занадто прискіпливим, аніж стикатися з усіма «перевагами» бюрократичних процедур з доведення правомірності своїх дій чи оскарження рішень контролерів.

Враховуючи, що основне завдання бізнесу – отримання прибутку кожен підприємець перед тим як вживати заходи спротиву безпідставним перевіркам, актам, приписам порахує скільки часу піде для боротьби через всі інстанції, скільки за цей час буде втрачено для його бізнесу, яка вірогідність виграти справу в нашій судовій системі та в результаті відшкодувати понесені збитки, і в результаті скоріш за все прийде до висновку, що єдиним вигідним варіантом який мінімізує ризики та втрати – це дача хабара перевіряючим. У свою чергу службовці контролюючих органів добре розуміють свою всемогутність над підприємцем, безкарність і тому часто ставлять бізнес у спеціально створені ситуації, коли той повинен давати можливість цим службовцям «заробити».

Тобто існуюча система перевіряючих має наслідком для держави неефективне витрачання бюджетних коштів на їх утримання (надходження від їх діяльності суттєво нижчі від витрат на їх утримання) та не виконання ними свого основного завдання – допомога бізнесу розвиватися, а навпаки розвиток корупції, чим створюються перешкоди для його діяльності.

По-третє, не передбачено механізм уникнення дублювання повноважень органів державного нагляду і прямого втручання органу державного нагляду у діяльність суб’єкта господарювання. Додайте до цього некомпетентність чиновників контролюючих органів, які часто-густо зловживають службовим становищем і порушують законодавство. Мають місце непоодинокі випадки необґрунтованості підстав перевірок, перевищення повноважень з боку перевіряючих органів, їх гонитва за кількістю недоліків для забезпечення себе «показниками ефективної роботи».

У Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вже немає норми про обов’язковість здійснення перевірок одночасно декількома державними органами, а є лише згадка про таку можливість. Окрім цього, допускається повне або часткове зупинення виробництва або реалізації продукції за поставною адміністративного суду за зверненням контролюючого державного органу. За даними Федерації роботодавців України 44 перевіряючі органи мають право defactoце зробити. До того ж, проведення необґрунтованих експертиз, переривання планових і проведення позапланових перевірок спричинює простій в роботі підприємств, що коштує бізнесменам від 700 грн. до 30 млн. грн. за день.

За діючим нормативно-правовим актом позапланові перевірки, котрі, до речі, є бідою для підприємців і золотою жилою для чиновників-корупціонерів, можуть бути здійснені за вичерпного переліку підстав, до яких, зокрема, належать звернення юридичних та фізичних осіб про порушення законодавства (які можуть бути необґрунтованими), неподання у встановлений термін документів обов’язкової звітності, виявлення і підтвердження недостовірних даних. На практиці з прийняттям нового Податкового кодексу України збільшилась кількість помилок в бухгалтерській і податковій звітності, несвоєчасне надання звітності підприємствами тільки із-за складнощів самої системи оподаткування. Це виявляється в безкінечне коло позапланових перевірок, що спіткають підприємство. І це тільки вершина айсбергу, справжнє зло криється за свавіллям Державної служби надзвичайних ситуацій, Пенсійного фонду, Державної інспекції з питань праці, СБУ і прокуратури, які є частими гостями-ревізорами.

По-п’яте. Безвідповідальність перевіряючих органів. Проблемою є те, що втрачені підприємством внаслідок безпідставних та незаконних перевірок кошти йому ніхто не поверне, а винний у таких перевірках, затримці роботи підприємства, накладенні безпідставних штрафів чи необґрунтованій зупинці діяльності підприємства державний службовець ніякої відповідальності не понесе і завтра знову когось прийде перевіряти.

Цілком очевидно, що існуюча ситуація є віддзеркаленням загальної проблеми незахищеності малого та середнього бізнесу в Україні, недосконалих правових, організаційних засобів, а подекуди й недостатнім кваліфікаційним рівнем чиновників.

22 липня 2014 року Верховна Рада прийняла в першому читанні і в цілому урядовий законопроект № 0937 "Про внесення змін до закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо обмеження втручання у діяльність суб'єктів господарювання". Законопроект встановлює обмеження неправомірного або зайвого втручання посадових осіб контролюючих органів у діяльність суб'єктів господарювання при проведенні заходів нагляду (контролю). Зокрема, встановлюється заборона на проведення планових перевірок щодо одного суб’єкта господарювання протягом календарного року різними органами державного нагляду. А також запроваджується механізм зупинення діяльності виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, суб’єктами господарювання середнього та низького ступеня ризику виключно за рішенням суду. Однак як швидко він пройде всі процедури свого прийняття та набуття чинності невідомо.

Що ж ще має зробити влада, аби надати українським підприємцям хоч ковток кисню і можливість нормально здійснювати свою діяльність?

По-перше, необхідно змінити підхід до функціонування та мети діяльності контрольно-ревізійних органів. Вони повинні надавати консультації, а не карати, бути об’єктивними, а не прискіпливими. Перевіряючі органи створено для стабілізації, полегшення підприємницької діяльності, підвищення якості товарів, вироблених в Україні, а не показників діяльності державних чиновників-ревізорів. З цією метою потрібно:

-удосконалити чинне законодавство, що регулює питання проведення державними органами контролю за здійсненням підприємницької діяльності, а також у сфері надання дозволів на здійснення певних видів підприємницької діяльності;

-здійснити заходи з дерегулювання як захисту від втручання державних органів у підприємницьку діяльність у частині:

-спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб‘єктів підприємницької діяльності;

-скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню;

-скорочення видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню;

-лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб‘єктів підприємницької діяльності;

-посилити контроль правоохоронних органів за діяльністю контролюючих органів;

-заборонити контролюючим органам держави необґрунтовано розширювати сферу свого впливу в своїх відомчих інтересах під час здійснення перевірок підприємницької діяльності;

-зобов’язати контролюючі органи керуватися не власними інтересами щодо посилення своєї влади і статусу, а інтересами держави;

-внести зміни до положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на їх відповідність балансу інтересів держави та суб'єктів господарювання.

По-друге. Треба обмежити повноваження перевіряючих органів щодо застосування заходів обмеження підприємницької діяльності та можливості проводити перевірки. Одним із нововведень повинно стати правило проведення перевірки одночасно за участі всіх контролюючих структур протягом максимум 2 тижні не більше 1 одного разу на рік (досвід Польщі) за наступним механізмом: установа, яка ініціює перевірку повідомляє про це всі інші перевіряючи структури про це і спільно погоджують час проведення перевірки. Перевіряючи структури, які відмовились від участі у перевірці втрачають право проведення перевірки на рік.

По-третє. Необхідно скоротити кількість перевіряючих та контролюючих органів, уникати дублювання їх функцій. Це можливо у випадку їх формування за принципом одне міністерство (відомство) – не більше однієї перевіряючої структури (до 20 структур загалом).

По-четверте. Потрібно розробити і впровадити ризик-орієнтовний підхід: перевіряти тих, хто демонструє ознаки порушення законів, правил безпеки. Це сприятиме зменшенню кількості перевірок, прозорості системи.

По-п’яте. Доцільно скоротити кількість податків та інших зборів, спростити процедуру оподаткування та звітності, які не повинні бути для підприємця постійною проблемою і головною біллю. Це зменшить кількість неналежно оформленої податкової звітності підприємств та кількість помилок в бухгалтерських документах. У свою чергу, спрощення процедури оподаткування означає зменшення перевірок.

По-шосте. Можна стимулювати підприємців, створити так звані «канікули». Наприклад, для підприємств, що не скорочують обсяги виробництва, своєчасно здійснюють сплату податків, можна зменшити частоту перевірок.

По-сьоме. Необхідно запровадити значні санкції при покаранні правопорушників та забезпечити принципу невідворотності покарання. Для підприємців, які допустили суттєві порушення закону при здійсненні діяльності, має діяти заборона займатись підприємницькою діяльністю у будь-якому вигляді.

По-восьме. Також обов’язково потрібно встановити механізм відшкодування підприємству збитків, заподіяних внаслідок незаконних рішень контролюючих органів, а також відповідальність відповідних перевіряючих. За таких умов кожен перевіряючий буде думати над законністю своїх дій та можливими наслідками.

Вищеописані ініціативи можуть створити фундамент, що забезпечував би баланс між свободою підприємництва і належним державним контролем за її здійсненням. Вони неодноразово були запроваджені в законодавство європейських країн, і Україна може долучитись до їх числа, аби тільки вельмишановні законотворці належним чином втілили їх в проекти законів.

 

Анна Запорозчук, Юрій Жменяк

Спеціально для ГО «Україна без корупції»

 




Коментарі
Додати коментар
Ваше ім'я*
Текст повідомлення*
ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»

Статті по темі

Переглянути новини за період:



Корисні новини

Всі новини

Благодійні фонди України
Благотворительный Фонд
Благотворительный фонд «Запорука»
Берегиня життя
Благодійний фонд
Кошик добра
Фонд Рената Ахметова
Благодійний фонд
Подільська громада
Щаслива дитина
Пострадавшие дети войны
Тепло Добро