ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»
USD 27,72
EUR 33,41
UaRu
  1. Головна
  2. /
  3. Аналітика
  4. /
  5. Чому Вищій кваліфікаційній комісії суддів України Закон "неписаний"?

Чому Вищій кваліфікаційній комісії суддів України Закон "неписаний"?

274

Люстрація суддівського корпусу була однією з вимог Революції гідності. Події цієї зими перевернули світосприйняття кожного з нас. Ми вкотре стали свідками свавілля безжалісних лиходіїв та злочинців в суддівських мантіях, коли судді конвеєром розглядали справи активістів Євромайдану та безпідставно засуджували невинних.

Майдан був, а ніби і не був. Запальні гасла, проголошені на центральній площі столиці нашої держави, що вселяли надію в серця українців на краще і світле майбутнє, канули у небуття. Очікуваний Закон України «Про відновлення довіри до судової влади», виборений жертвами більше сотні людських життів, виявляється, є тільки на папері.

8 квітня 2014 року Верховна Рада України титанічними зусиллями прийняла Закон України «Про відновлення довіри до судової влади» задля очищення судової системи від негідників. Цей нормативно-правовий документ передбачає не тільки проведення перевірок тих суддів, які «заплямували» свою репутацію під час Майдану, а й звільнення з адміністративних посад голів судів різних інстанцій та їх заступників, а також припинення повноважень членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Законом запропоновано обирати керівництво на зборах суддів, а не за вказівкою «зверху», як це було за часів «правління» Януковича.

У пункті 3 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» міститься наступна норма імперативного характеру: «З дня набрання чинності (11 квітня 2014 року –авт.) цим Законом повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються».

Проте на практиці виявляється зовсім інше: суддям правила не писані!

Маючи широкі повноваження самоврядування, суддівський корпус не користується ними. Жодного кроку назустріч змінам в системі судочинства не зроблено! Більшість суддів, які переступили Закон залишаються на своїх посадах. Діючим суддям набагато простіше зберегти статус кво, тому що практично кожен загруз в корупційному болоті системи. Рука руку миє! Розмови про люстрацію в цій гілці влади – пуста балаканина.

Все це продовжує відбуватися незважаючи на те, що з моменту набрання чинності вищезазначеним Законом минуло вже майже півроку.

Новий склад Вищої ради юстиції й досі не сформовано, а це, по суті, означає гальмування будь-яких змін в судовій системі України. Нагадаємо, що у відповідності з Законом України «Про Вищу раду юстиції» цей державний орган здійснює такі важливі повноваження: вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.

Не менш важливе значення в організаційно-правовій роботі судової системи має й Вища кваліфікаційна комісія суддів України, новий склад якої також досі не сформовано. Згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів» вона виступає в якості ключового колегіального органу в питаннях призначення та звільнення суддів: проводить добір кандидатів на посаду судді вперше; вносить до Вищої ради юстиції рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення відповідного подання Президентові України; розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів; приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і, за наявності підстав, застосовує дисциплінарне стягнення до суддів.

Таким чином, ці два державні органи відповідають за формування складу суддівського корпусу і відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» повинні розслідувати справи суддів, що брали участь у «вирішенні» справ активістів Євромайдану.

Прикро констатувати те, що впродовж такого тривалого відрізку часу майже жодного кроку для своєчасного формування цих інституцій так і не було зроблено! Про яку люстрацію, очищення суддів може йти мова? Жодної справи щодо покарання винних у злочинах проти активістів майдану не доведено до кінця!

Далі більше. Користуючись відсутністю належної уваги до цієї проблеми з боку Президента України, як гаранта Конституції та складною ситуацією в країні, Вища кваліфікаційна комісія суддів практично самовільно поновила свою роботу у старому складі. Та ще й так нахабно, обійшовши Закон, що навіть найспритніший злодюга може повчитися цій еквілібристиці.

Зокрема, до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся такий собі Шинкаренко Сергій Федорович, головний спеціаліст відділу забезпечення утримання адміністративних будівель Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) з позовом проти Самсіна Ігоря Леоновича, голови ВККСУ, з приводу безпідставного порушення його права на розірвання трудового договору. 29 квітня 2014 року пан Шинкаренко подав заяву на ім’я Голови Комісії про звільнення з роботи за власним бажанням з 13 травня 2014 року, але йому було відмовлено, наказ про звільнення Шинкаренка не видано, обґрунтовуючи це набранням чинності 11 квітня 2014 року Законом України «Про відновлення довіри до судової влади», відповідно до якого повноваження членів Комісії припиняються, а тому й видати наказ про звільнення defacto ніхто не може. Здавалося б рішення за цим позовом має стосуватись лише відносин працівника та працедавця, але те, як в нашій країні тлумачаться і застосовуються судами норми матеріального права, просто вражає.

Позов Шинкаренка було задоволено. У мотивувальній частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року (головуючий суддя Шульженко В.П.) йдеться, що «припинення повноважень члена Комісії відноситься до компетенції саме Комісії…».

 

 ««Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» вказує виключно на початок процедури призначення нових членів Комісії», «члени Комісії, зокрема її Голова, продовжують виконання своїх повноважень до початку роботи новосформованої Комісії, не змінюючи свого юридичного статусу та без зміни обсягу своїх повноважень. Усі особи, які входять до складу Комісії до проведення першого організаційного засідання Комісії у новому складі юридично продовжують перебувати у статусі членів Комісії».

Не більше й не менше!!! Таке собі одноосібне тлумачення Закону рядовим суддею окружного суду!

Очевидне не тільки перевищення своїх повноважень з боку суду першої інстанції, але й грубе, зухвале порушення права, адже цим рішенням суду абсолютно нівелюється сила закону! А в якій державі романо-германської правової системи судове рішення має таку силу? Про які європейські стандарти можна говорити, якщо судді, посилаючись на частину 2 статті 19 Конституції України, самі ж її порушують. Згадана вище норма Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так чому ж цим рішенням суд адміністративної юрисдикції бере на себе повноваження щодо тлумачення норми закону, яка є дуже чіткою та носить імперативний характер. Заради об’єктивності слід зазначити, що неодноразово виникали дискусії серед правників та зауваження Венеціанської комісії з приводу відповідності Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» нормам Конституції України, але такого роду питання розглядає і вирішує виключно Конституційний суд України і аж ніяк не Окружний адміністративний суд міста Києва!

На тому справа не закінчилась. На щастя, обурений таким порушенням норм права, до Київського апеляційного адміністративного суду звернувся правозахисник, представник громадськості Білоус Олександр В’ячеславович з апеляційною скаргою про зміну рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині. Своїм Рішенням від 5 серпня 2014 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Шелест С.Б., суддів Глущенко Я.Б., Карпушової О.В., задовольнив його скаргу, вказавши, що, норми матеріального права, які регулюють підстави припинення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, застосовано невірно і необґрунтовано. Колегія суддів погоджується, що суд першої інстанції перевищив свої повноваження, розширивши зміст і надавши тлумачення нормам Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».

 

 

 

Тому в рішенні Київського апеляційного адміністративного суду чорним по білому написано: змінити у мотивувальній частині шляхом виключення з неї наступних тверджень:

«Враховуючи вищевикладене, норма пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» вказує виключно на початок процедури призначення нових членів Комісії.

 В той час, з урахуванням принципу «постійності», закріпленого у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», а також принципу безперервності та стабільності в діяльності державних органів члени Комісії, зокрема її Голова, продовжують виконання своїх повноважень до початку роботи новосформованої Комісії, не змінюючи свого юридичного статусу та без зміни обсягу своїх повноважень. Усі особи, які входять до складу Комісії до проведення першого організаційного засідання Комісії у новому складі юридично продовжують перебувати у статусі членів Комісії».

Однак, здається, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України це рішення аж ніяк не зачепило: вона працює під керівництвом Ігоря Самсіна як відомо із ЗМІ креатури Андрія Портнова. Адже обставини, що склалися, сприяють цьому: система залишилась тією ж. Обізнані люди кажуть, що призначення суддів так само здійснюється за плату, а не за принципом професійності. Такі Самсіни, породжені прогнилою корумпованою системою, відчувають себе безкарними і далі йдуть второваною стежкою корупції та зловживань.

У зв’язку із описаною вище ситуацією, напрошується просте риторичне запитання: хто ж все таки буде повертати до Державного бюджету України багато сотень тисяч, а може й мільйонів гривень, виплачених у вигляді заробітної плати членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України які “повернувши" собі у незаконний спосіб повноваження, отримують її впродовж багатьох місяців?

Для порівняння: Вища рада юстиції, повноваження членів якої також були припинені Законом України «Про відновлення довіри до судової влади», навіть не намагається реанімувати свій колишній склад та діяльність ВОЮ, а її Голова до квітня 2014 року – Лавринович Олександр Володимирович – не хапається за свою посаду як потопаючий за соломинку. Чим же Вища кваліфікаційна комісія суддів України краща? Обидва ці державні органи повинні формуватися із найавторитетніших вітчизняних юристів. Єдина різниця між ними тільки у тому, що одним вистачає нахабства та підлості викручувати руки, окремим суддям для ухвалення “потрібних” рішень та перевертати з ніг на голову Закон, а іншим – ні!

Невже Президент України, будучи юристом за освітою, та його багато чисельні помічники і радники не бачать це неприкрите та знахабніле порушення Закону? Де подівся той рішучий та сміливий Петро Олексійович, якого ми пам’ятаємо під час Майдану та Революції гідності? Чому не виконуються обіцянки, озвучені під час інавгурації про боротьбу з корупцією та очищення влади? Звісно, першочерговим завданням для гаранта Конституції України є припинення військових дій та гарантування миру на Донбасі. Але є й інша боротьба – боротьба з беззаконням, казнокрадством, свавіллям, з тими, у кого кров на руках, але вони залишаються непокараними.

Глава держави своєю байдужістю до проблем реформування правосуддя дає «добро» на реанімацію старої системи судоустрою, підписуючи укази щодо кадрових питань в системі судової влади, на підставі незаконних рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ігноруючи, прицьому, питання щодо забезпечення якнайшвидшого реформування цього державного органу у відповідності з вимогами Закону. "Освячуючи" своїми указами рішення нелигітимного державного органу гарант Конситутції України перетворюється у невільного спостерігача за незаконною узурпаціїю влади з боку колишнього керівника та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, діяльність яких припинена Законом України «Про відновлення довіри до судової влади». 

Одночасно хочеться запитати: куди ж дивляться багаточисельні працівники юридичної служби Адміністрації Президенда України, які "підсовують" президенту П. Порошенку на підпис чисельні Укази, підготовлені на підставі рішень нелигітемного державного органу?

Нам потрібний не маріонетковий президент, не той, на кого вінки падають чи до якого бджоли злітаються, а рішучий, мужній, здатний на вчинок лідер.

Гарант Конституції повинен припинити свавілля в органах, що займаються кадровою політикою в судах!

До повної люстрації органів влади нам ще далеко, але певні, хоч і невеликі кроки, потрібно робити. Прекрасними ліками від зловживань в судовій системі міг би стати показовий процес над злочинцями в мантіях. Над такими Самсіними, що уособлюють корупцію та можновладство, над хоч одним суддею, що порушив Закон, щоб іншим надалі не кортіло! Для того щоб «Жити по-новому», потрібно покарати всіх тих працівників Феміди, що своїми діями або бездіяльністю, грубо порушували й продовжують  порушувати Закони України, є упередженими, корумпованими!

 

Михайло Рябець,

Заслужений юрист України, Голова Ради ГО Україна без корупції.




Коментарі
Додати коментар
Ваше ім'я*
Текст повідомлення*
ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»

Статті по темі

Переглянути новини за період:



Корисні новини

Всі новини

Благодійні фонди України
Благотворительный Фонд
Благотворительный фонд «Запорука»
Берегиня життя
Благодійний фонд
Кошик добра
Фонд Рената Ахметова
Благодійний фонд
Подільська громада
Щаслива дитина
Пострадавшие дети войны
Тепло Добро