Продовжуємо роботу по вичищенню «Авгієвих стаєнь» у Вищій кваліфікаційній комісії суддів та окремих судах України!

 У цьому матеріалі подано ґрунтовний аналіз неправомірних дій членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), повноваження яких було достроково припинено на підставі пункту 3 Розділу «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», де однозначно встановлено, що «З дня набрання чинності (11 квітня 2014 року –авт.) цим Законом повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються».

Однак, Вища кваліфікаційна комісія суддів відновила свою діяльність у старому складі нібито на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/6849/14 від 27 травня 2014 року (головуючий суддя Шульженко В.П.), відповідно до мотивувальної частини якого «члени Комісії, зокрема її Голова, продовжують виконання своїх повноважень до початку роботи новосформованої Комісії, не змінюючи свого юридичного статусу та без зміни обсягу своїх повноважень. Усі особи, які входять до складу Комісії до проведення першого організаційного засідання Комісії у новому складі юридично продовжують перебувати у статусі членів Комісії».

Це твердження є незаконним, адже очевидно, що Окружний адміністративний суд міста Києва перевищив свої повноваження, вдавшись до тлумачення норми закону, що, до речі, визнав й Апеляційний адміністративний суд.

У своєму рішенні у справі №826/6849/14 від 5 серпня 2014 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Шелест С.Б., суддів Глущенко Я.Б., Карпушової О.В., задовольнив скаргу на вищезазначене рішення, вказавши, що, «норми матеріального права, які регулюють підстави припинення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, застосовано невірно і необґрунтовано. Колегія суддів погоджується, що суд першої інстанції перевищив свої повноваження, розширивши зміст і надавши тлумачення нормам Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».

Незважаючи на судове рішення апеляційної інстанції, Вища кваліфікаційна комісія суддів України впродовж кількох місяців з дня його винесення продовжує працювати у тому ж складі, що і за часів президентства Януковича. Виникає цілком логічне запитання: куди дивиться Генеральна прокуратура України, якщо прямо “перед її носом” відбуваються неправомірні, злочинні дії, узурпація влади як з боку судді Окружного адміністративного суду міста Києва, так і з боку голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Громадська організація «Україна без корупції» направила до Генеральної прокуратури запит про визнання такими, що порушують Закон України «Про відновлення довіри до судової влади», дії членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, повноваження яких достроково припинено на підставі Закону та судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шульженко В.П.

Дії судді Шульженко В.П. можна розглядати, як перевищення влади або службових повноважень, що згідно з частиною 1 статті 365 Кримінального кодексу України є умисним вчиненням службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. А постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення на підставі статті 375 Кримінального кодексу України є протиправним діянням.

За неправомірні, на мою думку, дії голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що проявляються в узурпації влади та привласненні собі владних повноважень незаконним шляхом, виконання службових функцій без законного на те права, Генеральна прокуратура має відкрити кримінальну справу за статтями 364 «Зловживання владою або службовим становищем» та 382 «Невиконання судового рішення» (рішення Апеляційного адміністративного суду).

Доречно буде нагадати нашим читачам про те, що Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини свого рішення (у справі про здійснення влади народом) від 5 жовтня 2005 року № 6 – рп/2005 чітко встановив що «положення частини четвертої ст.5 Конституції України “ніхто не може узурпувати державну владу” треба розуміти як заборону захоплення державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об’єднаннями».

Якщо ми заглянемо до Вікіпедії, то там побачимо, що термін «“узурпація” може застосовуватися для неконституційного захоплення влади певним посадовцем чи групою посадовців у державі, перевищення повноважень або привласнення чужих прав».

Цікаво, якою ж буде відповідь Генеральної прокуратури України? На підставі яких документів цей державний орган надасть обґрунтування законності чи незаконності дій вищезгаданих в минулому високопосадовців, які привласнивши собі колишні владні повноваження, продовжують ухвалювати незаконні рішення від імені органу, в якому їх повноваження припинені достроково на підставі вищезгаданого Закону?

  У статті «Чому Вищій кваліфікаційній комісії суддів України Закон "неписаний"?» йшлося також і про, що на підставі незаконних рішень нелегітимних членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, повноваження яких припинено відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», Президентом України було підписано низку Указів про переведення суддів.

Розглянувши Укази Президента України № 534/2014 від 17 червня 2014 року, №604/2014 від 19 липня 2014 року та №699/2014 від 2 вересня 2014 року «Про переведення суддів», 18 вересня 2014 року Громадська організація «Україна без корупції» надіслала запит до Адміністрації Президента, в якому просить надати роз’яснення, на підставі яких документів та рішень компетентних органів були підписані вищезазначені Укази Президента України. Яку юридичну силу мають Укази Президента України про переведення суддів від 17 червня 2014 року, 19 липня 2014 року та 2 вересня 2014 року, якщо вони підписані Президентом України на підставі рішень державного органу, повноваження членів якого достроково припинено на підставі пункту 3 Розділу «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади»?

Ми сподіваємось отримати відповідь на цей запит, а також документи з відповідним обґрунтуванням правомірності дій Президента України.

Хотілося б підкреслити, що Громадська організація «Україна без корупції» жодним чином не намагається дискредитувати дії Президента України. Наша мета – привернути увагу Гаранта Конституції та його Адміністрації до свавілля та беззаконня, що продовжують відбуватися в окремих органах Феміди. Президент України, підписуючи Укази з кадрових питань у судовій владі не тільки не викорінює корупцію, а й примножує її прояви, надає «зелене світло» узурпаторам влади. І це потрібно припинити! Маючи різноманітні важелі впливу, Президент України повинен навести лад в заржавілій від корупції судовій системі, і найперше – в одному із найвагоміших її органів – Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, яка від імені держави повинна забезпечувати якісний добір та формування суддівського корпусу в Україні.

Михайло Рябець

Заслужений юрист України, Голова Ради ГО “Україна без корупції”