Кадри вірішують все?!

Звісно, «незамінних людей немає» і кожну «деталь» машини управління державою можна замінити чи удосконалити. Проте сьогодні, в умовах вкрай виснажливої війни на Сході, тяжкої економічної ситуації, що загрожує дефолтом, окремі очільники владного Олімпу України показали себе не тільки нікудишніми управлінцями, а повними бездарями в питаннях кадрової політики, забувши, напевно, що «короля творить його свита».

Споглядаючи перипетії, пов’язані з призначенням та діяльністю ключових міністрів, від рішучості яких залежало та залежить майбутнє незалежної України, волосся стає дибки. Неодноразово можна себе спіймати на думці, що непродуманість, прийняття незважених кроків у підборі кадрів є результатом непрофесійності, недалекоглядності й навіть байдужості як Президента України, так і Прем’єр-міністра.

Питанням номер один української державної політики після перемоги Майдану та окупації Кримського півострова було та залишається призначення авторитетного, досвідченого, сповненого рішучості міністра оборони. Але нинішнім лідерам країни немає чим пишатись: за дев’ять місяців нестабільної воєнно-політичної ситуації в Україні призначено четвертого очільника Міністерства оборони.

Серед міністрів оборони-одноденок найбільше запам’ятався володар божественної Голлівудської посмішки Валерій Гелетей, призначений на посаду парламентом за поданням Президента України Петра Порошенка. Начальник Управління державної служби охорони України, міліціонер за освітою, здавався проблемним та недосвідченим з самого початку. Гелетей виявився не тільки слабким міністром, котрий не зміг знайти спільної мови з військовими очільниками, втратив контроль над середньою ланкою ЗСУ, не досяг жодних успіхів щодо оснащення солдат та удосконалення постачання найнеобхіднішого на передову, й допустив, не вжив жодних заходів для уникнення трагічної загибелі сотень українських солдат під Іловайськом. Про помилки Валерія Гелетея на посаді міністра оборони України більш детально можна ознайомитись ukrlife.tv.

Не менш важливо для збереження державності, відновлення довіри народу, гарантування законності є забезпечення ефективної роботи правоохоронних органів, зокрема Генеральної прокуратури України. Але з моменту зміни влади в Україні цей правоохоронний орган, здається, очолюють люди, які не просто ані пальцем не поворухнули, аби переформатувати його склад, удосконалити, очистити від корупції та зловживань прокуратуру України, а тільки поглибили масштаби цієї корупції та зловживань.

ККД органів прокуратури та їх очільника Віталія Яреми виявився нульовим щодо розслідування й притягнення до відповідальності винних у побитті студентів на Майдані, вбивстві Небесної Сотні, підпалі Дому профсоюзів, трагічних травневих подій в Одесі. Непокараними залишаються, а то й навіть продовжують обіймати високі посади десятки сепаратистів, особи, що фінансують сепаратизм та терористичну діяльність на Донбасі. Разом з тим закрито справу Добкіна, практично відкрито доступ до нібито «заморожених» рахунків Арбузова. Розслідування злочинної бездіяльності, халатності та навмисного знищення солдат Генштабом гальмується. Все це складається в одну невтішну картину: ГПУ не тільки не змінилась, а перетворилась на корупційне болото, де жоден з керівної верхівки не прагне покарати винних у злочинних діяннях! Очільники Генеральної прокуратури абсолютно забули про трагічні, криваві події, завдяки яким вони зараз насолоджуються усіма принадами влади!

Неоднозначною, більш того, з явними елементами корупції та зловживань,виявлялась й діяльність головних банкірів України Степана Кубіва та Валерії Гонтарєвої, що його змінила на посаді Голови Національного банку України. Перший відзначився махінаціями під час проведення рефінансування банків, вкрай необхідного для «обдертої як липка» банківської системи України після втечі Януковича. Проте замість допомоги більшість українських банків відчули на собі всі негативні наслідки різкого падіння гривні. Фактично Нацбанк самоусунувся від регулювання валютних курсів. Про це більш детально можна прочитати в firtka.if.ua.

Не досягла жодних успіхів на терені банківської системи України і Валерія Гонтарєва: відпустивши гривню у «вільне плавання», очільниця НБУ ще більше дестабілізувала систему. Гривня опустилась до критичного рівня, ніби гриби, з’явилися чорні валютні ринки та спекулянти.

Більше того, до керівників Адміністрації Президента у журналістів, активістів-патріотів є багато запитань. Здавалось би, успішні менеджери, прекрасні бізнесмени отримали посади при Президентові України, проте більшість з них так і залишились бізнес-акулами без прагнень до державотворення, реформування, змін та удосконалення. Напевно, для відбудови держави важливі не тільки організаторські та управлінські якості, а, в першу чергу, патріотизм, якого, на жаль, бракує нинішнім співробітникам та очільникам Адміністрації Президента.

Всіляко уникнути люстрації, ніби вуж на пательні, намагається й очільник СБУ Валерій Наливайченко, котрий як ніхто інший має бути викоренений з державної влади України!

Очевидно, що підбирати кадри, швидше за все, Президент України так і не навчився або ж не хоче того, все більше збільшуючи свій влив та зосереджуючи владу в своїх руках!

Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк виявився не набагато кращим за пана Порошенка у питанні вибору своїх підлеглих. Про це свідчить як вибір міністрів відразу після перемоги Майдану, так і нещодавні призначення.

На жаль, міністри, схвалені з легкої руки Майдану, виявились нічим не кращими за своїх попередників. За повідомленнями ЗМІ, що неодноразово лунали, Дмитро Булатов не здійснив жодних реформ в Міністерстві молоді та спорту, а навпаки заохочував вже налагоджені корупційні схеми.

Міністри, котрі намагалися здійснити хоч якісь зміни та боротись з корупцією або ж були звільнені, або ж змушені були самі залишити свої посади, зі скандалом. Так, був звільнений міністр охорони здоров’я Олег Мусій, міністр, що обіцяв зламати всі корупційні схеми в Міністерстві охорони здоров’я, а виявилось, що корупція поборола управлінця!

Подав у відставку й прогресивний міністр економічного розвитку і торгівлі Павло Шеремета. Офіційною причиною його звільнення стало призначення його заступником Валерія П’ятницького без узгодження з Шереметою. За словами колишнього міністра, що неодноразово лунали у ЗМІ, в існуючій системі, зі збереженням нинішніх управлінських процесів, де немає чітко визначених пріоритетів кількісних цілей, провалиться будь-яка реформа.

Не менш важливим фактором є те, що Прем’єр-міністр не є реформатором і не націлений на реформи! А тому особливих сподівань щодо ефективної роботи новопризначеного уряду ми не маємо. Процес добору кадрів, висвітлений в ЗМІ, як і раніше став результатом кулуарних домовленостей між Президентом і Прем’єром, а залучення іноземців до української системи управління може мати ті самі наслідки, що й залучення прогресивних українських спеціалістів та тих, хто прагнув знищити корупцію, - українська система державних органів їх просто з’їла і не вдавилася! Наскільки вдалими будуть нові призначення покаже лише час, але нових грабель, на які щоразу можна наступати, в України просто немає!

Анна Запорозчук

юрист Громадської організації «Україна без корупції»