ТОП-10 подій прокуратури України у 2014 роц

1. Пшонка і Цезар.

У лютому 2014 року український народ був до глибини душі вражений несмаком та надмірною розкішшю маєтку Віктора Пшонки. Самозакоханість і показова богомільність, власні портрети в образі Наполеона та Юлія Цезаря, нездорова тяга до позолоти стали символом жадібності, безкарності і безглуздості колишньої влади, та Генерального прокурора Пшонки зокрема.

Накивавши п’ятами, пан Пшонка залишив за собою цілий клубок злочинів, корупційних схем та зловживань. Йому інкримінується привласнення та розкрадання в особливо великих розмірах бюджетних коштів, отримання неправомірної вигоди за відкриття «замовних» справ.

Віктор Пшонка здійснював прикриття незаконного бізнесу, зловживав владою, причетний до рейдерських захоплень підприємств. Тож, шлейф відомих і ще не розкритих злочинів цього «правоохоронця» досить довгий і може на довгі роки запроторити його до в’язниці. Звичайно, якщо нинішня влада матиме бажання розкрити усю правду.

1. Діяльність прокурора-хамелеона Олега Махніцького.

Після трагічних подій на Майдані трон Генерального прокурора посів «свободівець» Олег Махніцький. Він не мав такого розкішного багатства,  як його попередник, проте теж не бідував. До речі, як неодноразово повідомляли ЗМІ, Олег Махніцький мав намір придбати елітне житло в «Новопечерських Липках», про що повідомляв Сергій Лещенко на своїй сторінці у соцмережі Facebook. Чи не видається дивним такого роду придбання для особи, що не згідно з декларацією про доходи немає заощаджень?

Виконуючи обов’язки Генерального прокурора України, Олег Махніцький відкрив кримінальні справи проти колишніх очільників держави, але не довів до судового розгляду жодну з них. Неодноразово у ЗМІ з’являлись повідомлення про торгівлю прокурорськими кріслами з орієнтовною ціною у 3 млн. доларів США, що стало «гідним» продовженням корупційних звичаїв та традицій «попередників».

Пан Махніцький відзначився неприкритим розваленням справи щодо своїх однопартійців Ігоря Мирошниченка, Андрія Іллєнко та Богдана Бенюка, відкритої у зв’язку з погрозами виконуючому обов’язки Президента НТКУ Пантелеймонову.

А зовсім нещодавно допитливі папараці спіймали вже колишнього Генерального прокурора за обідом з представником «Опозиційного блоку» Сергієм Ківаловим. Про що розмовляли політичні опоненти можна лише здогадуватись, але прес-служба Махніцького прокоментувала цю зустріч як зустріч здобувача Махніцького з науковим керівником Ківаловим. Звісно, коло інтересів цих двох юристів перетинаються і є, про що поговорити!

1. Заохочення кумівства Генпрокурором Віталієм Яремою.

Після скандального звільнення Олега Махніцького до керма Генеральної прокуратури став Віталій Ярема. Людина поважна та така, що користується авторитетом серед правоохоронців. Проте, не дивлячись на здавалося б незаплямовану репутацію, Ярема не зміг втриматись від спокуси владою. Отримавши тепленьке місце очільника одного з правоохоронних органів, він потурбувався й про своїх рідних та близьких знайомих. Його зовсім молодий та «зелений» син став на чолі департаменту Державної реєстраційної служби з реєстрації прав на нерухоме майно.

Віталій Ярема забезпечив безбідне майбутнє й своєму кумові Анатолієві Даниленку. Пригрів Генпрокурор і відомого корупціонера Олексія Баганця. Вдало для себе і своїх близьких друзів вирішивши кадрові питання, Віталій Ярема автоматично взяв на себе відповідальність за «кришування» всіх корупційних схем своїх підлеглих, за їх компетенцію. Замість того, щоб викорінювати корупцію та зловживання владою в органах прокуратури, він всіляко заохочує та каталізує їх розвиток.

Не оминули вітчизняні журналісти й прекрасного маєтку новоспеченого Генерального прокурора.

Вочевидь, розкіш й багатство будинків прокурорів стало традицією незалежної України.

1. Скандал довкола заступника Генпрокурора Анатолія Даниленка.

Міліціонер, якому достроково присвоїли звання підполковника, власник значної кількості нагород, авторитетний правоохоронець – непогана картинка для заступника Генпрокурора. Разом з тим, ЗМІ неодноразово наголошували про його участь у відмиванні ПДВ, причетності до рейдерських захоплень в столиці. Список його корупційних проявів довершує скандал довкола незаконно придбаних земельних угідь загальною площею 140 га. Сюжет про це з’явився на одному з вітчизняних телеканалів. Але вже незабаром на тому ж каналі повідомили про погрози журналістам, які брали участь у розслідуванні. Напевно, традиційним для представників прокурорського корпусу є й залякування журналістів та єдність зі злочинним світом.

1. Прийняття нового Закону України «Про прокуратуру»

Проект змін до Закону України «Про прокуратуру», як не дивно, було ініційовано та розроблено Президентом України Віктором Януковичем. Однак «оновлена» Генеральна прокуратура досить тривалий час затягувала з прийняттям закону, що відповідає стандартам Ради Європи і схвалений Венеціанською комісією. А причини для цього були, адже відповідно до цього нормативно-правового акту орган прокуратури втрачає функції «загального нагляду», що були основою корупційних схем і зловживань владою, зменшується чисельність прокурорського корпусу, запроваджується більш прозора процедура прийняття на роботу та унеможливлюється «продаж» ласих вакантних посад в прокуратурі. 14 жовтня 2014 року у великих потугах Верховною Радою України було прийнято вищезгаданий закон.

1. Прокурорська квазі-люстрація

У відповідності до Закону «Про очищення влади» та Плану проведення перевірок з листопада 2014 року розпочався процес здійснення перевірок органів прокуратури, починаючи з Генерального прокурора, посадових та службових осіб Генеральної прокуратури України. Згідно з наказами Генерального прокурора України Віталія Яреми мали б «полетіти голови» вищих чинів прокурорської еліти. Проте на практиці це виявилось нічим іншим, як перетасуванням старих кадрів, вибірковим застосуванням Закону. Ми можемо спостерігати за тим, як практично в усіх областях угодні новій владі прокурори залишаються на місцях, незважаючи на значний послужний список корупційних схем та зловживань.

Про яку люстрацію прокурорів може йти мова?

1. Гучна справа про рахунки Арбузова.

У травні 2014 року Головним слідчим управлінням ГПУ до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем колишнім головою Національного банку України Сергієм Арбузовим, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) КК України. Печерський районний суд наклав арешт на рахунки екс-посадовця, але в листопаді цим же районним судом було прийнято рішення про скасування вищезазначених арештів, яке не підлягає оскарженню. Цей випадок є яскравою ілюстрацією корумпованості і некомпетентності суддів, проте і працівників прокуратури зображає не у кращому світлі, адже здійснення державного обвинувачення – одна з основних функцій прокуратури. Приймаючи подібні рішення, судові інстанції ставлять хрест на доказовій базі обвинувачення.

1. Прокурорські п’яні дебоші та свавілля

По декілька разів на тиждень заголовки засобів масової інформації майорять повідомленнями про пиятику та вседозволеність, аморальність працівників прокуратури. Подекуди вони козиряють прокурорськими посвідченнями, черговий раз «підтверджуючи честь мундиру». Неодноразово працівники прокуратури є винуватцями ДТП. Останнім випадком подібної поведінки стали «пригоди» одеських прокурорів у місті Рівне.

Чи це не спадок, що дістався від колишньої влади? Чому сьогодні Генеральний прокурор України ані пальцем не поворухне, аби викоренити таке ганебне явище з лав своїх підлеглих?

1. Бездіяльність у розкритті злочинів Майдану.

Смерть героїв Небесної сотні лежить на совісті не тільки колишніх чиновників режиму Януковича, бездіяльність, яку проявляють теперішні очільники прокурорського Олімпу без перебільшення є злочинною. Адже жодних дієвих кроків у розслідуванні і покаранні винних не здійснено. Пам'ять про людей, що віддали свої життя за майбутнє України і віру у її добробут, залишилась навіки в серцях українців, проте органи прокуратури лише роблять гучні заяви та не мають жодних видимих результатів розслідування.

1.  Невдоволення народу діями Генпрокурора Віталія Яреми.

Кумівство, недолуга кадрова політика, удосконалення витончених корупційних схем, скандали навколо одіозних прокурорів – ось основні «досягнення» нового Генерального прокурора. Не дивно, що це викликає невдоволення народу. Не один раз проходили акції протесту під стінами Генпрокуратури, натякали пану Яремі й на сміттєву люстрацію, зверталися до Президента України Петра Порошенка з вимогою звільнити «горе-Генпрокурора». Але, вочевидь, ігноруючи голос народу, Гарант схвалює безкарність та свавілля, що вкоренилося в органах прокуратури.

Чим же тоді ця влада відрізняється від попередньої, яку називають злочинною?

На жаль, ці питання так і залишаються риторичними. Прикро констатувати, але відчутних змін в органах прокуратури так і не відбулося. Цей правоохоронний орган залишається анклавом корупції та беззаконня. Тому і підсумки 2014 року зовсім не оптимістичні. Сподіваємося, що у році наступному приводів для оптимізму буде набагато більше!

Анна Запорозчук, юрист Громадської організації «Україна без корупції»